Адміністративний позов у справі заявлений районною державною адміністрацією відповідно до ст. 143 ЗК України, якою передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, зокрема, використання цієї ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства. Саме такі обставини наведені позивачем на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, цей позов заявлений суб’єктом владних повноважень у порядку реалізації своїх управлінських функцій у сфері контролю за землекористуванням (ст. 17 ЗК України). Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а справа належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції незалежно від правильності (точності) формулювання вимог за адміністративним позовом.
У зв’язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС України ухвалу суду касаційної інстанції скасовано
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Броварського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (далі — Клуб) справу за позовом Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі — Райдержадміністрація) до Клубу про скасування державного акта на право постійного користування землею, встановила:
Господарський суд Київської області постановою від 8 серпня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8 листопада 2006 р., позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 грудня 2007 р. зазначені судові рішення скасував і провадження у справі закрив у зв’язку з тим, що вона не належить до юрисдикції адміністративних судів.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України Клуб просить скасувати цю ухвалу через неоднакове порівняно з іншими справами і неправильне застосування судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, норм процесуального права — статей 3, 17 КАС.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи ухвалу, суд касаційної інстанції виходив з того, що вирішуваний спір не є справою адміністративної юрисдикції. При цьому він послався на те, що заявлені за адміністративним позовом вимоги про скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою не є публічно-правовим спором.
Наведений висновок касаційного суду є неправильним.
У цій справі адміністративний позов заявлений Райдержадміністрацією, тобто суб’єктом владних повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 50 КАС суб’єкт владних повноважень може заявити адміністративний позов у всіх випадках, безпосередньо передбачених цією нормою, а також в інших випадках, установлених законом.
Райдержадміністрація заявила адміністративний позов на підставі ст. 143 ЗК, якою передбачено підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, зокрема використання цієї ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства. Саме такі обставини наведені позивачем на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, цей позов заявлений суб’єктом владних повноважень у порядку реалізації своїх управлінських функцій у сфері контролю за землекористуванням (ст. 17 ЗК). Зазначені правовідносини є публічно-правовими, а справа належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції незалежно від правильності (точності) формулювання вимог за адміністративним позовом.
Оскільки у зв’язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС і безпідставним закриттям провадження у справі суд касаційної інстанції не виконав своєї функції касаційного перегляду судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 р. підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд у той самий суд на підставі ч. 2 ст. 243 цього Кодексу.
Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Скаргу Клубу задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 р. скасувати, справу направити в цей самий суд на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.