Відповідно до положень ст. 335 КПК України міра покарання, обрана судом, повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло жодних сумнівів щодо виду й розміру покарання, призначеного судом. Порушення судом зазначених вимог закону потягло скасування вироку
Ухвала
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 26 листопада 2009 р.
(в и т я г)
Апеляційний суд Донецької області вироком від 30 червня 2009 р. засудив: Д. — за пунктами 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 4 ст. 152 КК до покарання, конкретно не визначеного судом; К. — за пунктами 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 4 ст. 152 КК до покарання, конкретно не визначеного судом; С. — за пунктами 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК, ч. 4 ст. 152 КК до покарання, конкретно не визначеного судом.
Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь потерпілої Л. 1 тис. 197 грн матеріальної шкоди і по 15 тис. грн з кожного моральної шкоди, а також моральну шкоду на користь потерпілої Л.М. по 15 тис. грн з кожного засудженого.
Зазначено, що підлягає стягненню з Д., К. та С. солідарно 2 тис. грн на користь Л. за надання їй юридичної допомоги.
Згідно з вироком суду Д., К. та С. засуджені за те, що вони 20 квітня 2008 р. приблизно о 4 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинили умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням потерпілої Л.В.
Захисник засудженого С. у касаційній скарзі просив вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пославшись на те, що вина його підзахисного у вчиненні злочинів не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Захисник засудженого Д. у касаційній скарзі просив вирок апеляційного суду щодо засудженого Д. скасувати, а справу направити на нове розслідування. Він вважав, що вина Д. в інкримінованих йому злочинах не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються доказами. Також зазначив, що допит Д. як підозрюваного був проведений з порушенням вимог ст. 431 КПК.
Захисник засудженого К. просив вирок апеляційного суду скасувати через однобічність та неповноту слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на додаткове розслідування.
Засуджені К. та Д. у касаційних скаргах навели доводи, подібні доводам захисників.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у касаційних скаргах, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 335 КПК у резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім’я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом. Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло жодних сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.
На необхідність додержання вимог КПК про мотивування у вироку висновків щодо виду і розміру призначеного засудженому покарання звертається увага судів у п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Проте апеляційний суд зазначені вимоги КПК не виконав.
Як убачається з вироку, суд визнав винними Д., К. та С. у вчиненні зазначених злочинів, але покарання за ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 та ст. 70 КК кожному із засуджених не призначив.
Оскільки апеляційний суд при постановленні вироку допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильно застосував кримінальний закон, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 р. щодо К., Д. та С., а справу направила на новий судовий розгляд у той же суд.