Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і закононних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

У листопаді 2008 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі НАК “Нафтогаз України”) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ “Корюківська фабрика технічних паперів” про стягнення 883 379, 45 грн. боргу на користь третьої особи на стороні позивача ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (далі ВАТ “Чернігівгаз”).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки природного газу № 01-ПР-Кк від 23.04.2008 року у зв’язку з чим зобов’язаний оплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач проти позову заперечує.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.04.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ВАТ “Чернігівгаз” 682 034, 28 грн. боргу, в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України взяті на себе зобов’язання за договором поставки не виконав, заборгованість за поставлений природний газ в повній сумі та у встановлений строк не сплатив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року рішення господарського суду Чернігівської області від 29.04.2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована посиланням на те, що у ході розгляду справи не було доведено факту поставки відповідачу природного газу ВАТ “Чернігівгаз” та у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду із даним позовом. Крім того, судом першої інстанції здійснено стягнення на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ “Чернігівгаз”, що є порушенням вимог ГПК України в частині прав суду щодо прийняття рішення, оскільки останнє мало право самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2009 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що прокурором подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності.

18.02.2010 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2009 року за касаційним поданням Генерального прокурора України та касаційною скаргою ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз”. У касаційному поданні та касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційного подання, касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції у справі касаційний суд визнав, що ним повно досліджено матеріали справи, правильно застосовано до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

З такими висновками Вищого господарського суду України погодитись не можна з наступних підстав.

Міністерство палива та енергетики України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функцію здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу.

НАК “Нафтогаз України” заснована відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 р. № 151 “Про реформування нафтогазового комплексу України” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 747 “Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - постанова КМУ від 25.05.1998 р. № 747).

Пунктом 1.2 статуту НАК “Нафтогаз України” визначено, що компанія є державним акціонерним товариством відкритого типу.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 статуту НАК “Нафтогаз України” засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є держава в особі Мінпаливенерго – до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна Компанії та в особі Фонду державного майна України – після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію її майна.

Відповідно до додатку № 2 постанови КМУ від 25.05.1998 р. № 747 встановлено, що пакет акцій ВАТ “Чернігівгаз” - п’ятдесят відсотків плюс одна акція знаходиться у державній власності і передано до статутного фонду НАК “Нафтогаз України”.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що “інтереси держави” є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, заступник прокурора Чернігівської області з посиланням на законодавство обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а позовну заяву ВАТ “Чернігівгаз” підтримало і просило задовольнити в повному обсязі.

Касаційний суд вимоги законодавства не врахував та ухилившись від касаційного перегляду касаційного подання заступника прокурора Чернігівської області та касаційної скарги ВАТ “Чернігівгаз” прийшов до помилкового висновку щодо порушення ст. 2 ГПК України заступником прокурора Чернігівської області який не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи для касаційного перегляду до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 111¹⁷- 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

постановила:

Касаційне подання Генерального прокурора України, касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2009 року скасувати, справу передати на касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.