Господарські суди прийшли до помилкового висновку щодо законності вилучення з користування державного лісогосподарського об’єднання і передачі в довгострокову оренду об’єднанню громадян спірної земельної ділянки сільською радою, оскільки відповідно до ст. 15 Лісового кодексу України вилучення земельної ділянки із лісового фонду, яка відноситься до лісів першої групи, здійснюється Кабінетом Міністрів України

У травні 2006 р. Чорнобильський міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Здорівської сільської ради Васильківського району (далі — Сільська рада) та об’єднання громадян “Резонанс” (далі — Об’єднання громадян) про визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що Сільською радою винесено рішення від 28 жовтня 2004 р. № 220 про вилучення з постійного користування Державного лісогосподарського об’єднання (далі — ДЛГО) “Київліс” 14, 9667 га лісових земель та переведено їх до земель житлової та громадської забудови, 9,6226 га з яких відповідно до договору оренди від 16 листопада 2004 р. передано Об’єднанню громадян. Вказане рішення Сільської ради прийнято з перевищенням нею своїх повноважень, тому договір оренди, укладений на виконання цього рішення не відповідає вимогам закону і є недійсним.

Сільська рада позов визнала

Об’єднання громадян проти позову заперечувало, посилаючись на відповідність спірного договору вимогам законодавства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 червня 2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 р. у задоволенні позовів відмовлено. Судові рішення обґрунтовані тим, що договір довгострокової оренди земельної ділянки укладено на підставі рішення Ссільської ради від 28 жовтня 2004 р. № 224, уповноваженої погоджувати місця розташування земельних ділянок, вилучати із постійного користування ДЛГО “Київліс” і передавати їх в оренду землекористувачам.

19 квітня 2007 р. Верховним Судом України порушено касаційне провадження за касаційним поданням Генерального прокурора України до перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 р. з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий господарський суд України обґрунтовував свою постанову правильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, оскільки вилучення земельної ділянки із лісового фонду і передача її довгострокову оренду Об’єднанню громадян Ссільська рада здійснила в межах повноважень, визначених Законом України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішенням 17 сесії 4 скликання Сільської ради “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в селі Здорівка” від 28 жовтня 2004 р. № 224 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд товариствам і об’єднанням громадян; вилучено з постійного користування ДЛГО “Київліс” земельну ділянку площею 14, 9667 га лісових земель та з тимчасового користування спеціалізованого лісогосподарського підприємства (далі — СЛГО) “Ліси Київщини” земельну ділянку площею 74,9 га орендованих земель та переведено їх до земель житлової та громадської забудови с. Здорівка, відповідно до генерального плану забудови житлових масивів та передано в оренду строком на 49 років земельні ділянки товариствам індивідуальних забудовників–об’єднанням громадян, зокрема, Об’єднанню громадян — 9, 6226 га.

Пунктом 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність , здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази знаходження спірної ділянки в межах с. Здорівка. План землеустрою населеного пункту, дані Державного земельного кадастру, затверджений проект встановлення меж населеного пункту господарськими судами не витребовувались і ці питання не досліджувались.

Господарські суди правильно вказали, що до виключної компетенції селищної, сільської, міської ради п. 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, але при цьому не врахували, що ці повноваження Сільської ради поширюються на землі, які знаходяться у комунальній власності громади відповідно до вимог частини 3 ст. 16 цього Закону.

Приналежність спірної земельної ділянки до комунальної власності Здорівської сільської ради судами не встановлена.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності , можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (п.1). Земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи понад 10 га, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч. 5—8 цієї статті, та випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу, вилучає Кабінет Міністрів України.

Частиною 3 ст. 29 Лісового кодексу України до відання Кабінету Міністрів України в галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням лісів належить виділення особливо захищених земельних ділянок лісового фонду, до яких відносяться ліси першої групи.

Довідкою Київського обласного управління лісового господарства від 15 березня 2006 р. за №01-04/289 підтверджується, що вилучена земельна ділянка із лісового фонду, площею 14, 9667 га і передана рішенням Сільської ради, зокрема і Об’єднанню громадян , в оренду вкрита лісом і відноситься до лісів першої групи.

Таким чином вилучити спірну земельну ділянку у постійного користувача — ДЛГО “Київліс” — мав право тільки Кабінет Міністрів України.

Внаслідок неправильного застосування норм законодавства відносно повноважень Сільської ради з вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок із лісового фонду господарські суди прийшли до помилкового висновку щодо законності передачі в довгострокову оренду спірної земельної ділянки.

За таких обставин незаконні і необґрунтовані рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111¹⁷—111¹⁹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційне подання Генерального прокурора України задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 р. та рішення Господарського суду Київської області від 30 червня 2006 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.