Відповідно до положень ст. 236⁸ КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує при розгляді кримінальної справи по суті

Широківський районний суд Дніпропетровської області постановою від 4 червня 2008 р. згідно з скаргою адвоката в інтересах Т. скасував постанову органу досудового слідства від 28 січня 2008 р. про порушення кримінальної справи щодо Т. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 5 серпня 2008 р. постанову місцевого суду залишив без змін.

У касаційному поданні прокурор послався на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які призвели до постановлення незаконних судових рішень. Він також вказав на те, що кримінальна справа щодо Т. порушена за наявності достатніх приводів і підстав. З урахуванням наведеного, прокурор порушив питання про скасування судових рішень та направлення матеріалів справи прокурору Широківського району Дніпропетровської області для проведення досудового слідства.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 236⁸ КПК, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На цій стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте місцевий суд на порушення вимог закону замість перевірки приводів і підстав для порушення кримінальної справи вдався до аналізу та оцінки доказів, вказавши в постанові, що висновки про зловживання Т. своїм службовим становищем не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, він зазначив, що кримінальна справа порушена на підставі припущень, а не доказів. Таким чином, суд заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість постанови місцевого суду, зазначених порушень закону не усунув.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України постанову Широківського районного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2008 р. за скаргою адвоката в інтересах Т. і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 серпня 2008 р. скасувала, а матеріали справи направила на новий судовий розгляд у той самий суд.