Порушення апеляційним судом вимог статей 332—335, 378 КПК України потягло скасування постановленого ним вироку

Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 23 липня 2007 р. засудив К. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК, і відповідно до ст. 70 цього Кодексу визначив йому остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 того ж Кодексу засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього передбачений ст. 76 КК обов’язок періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

За ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 345 зазначеного Кодексу К. виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Цим же вироком засуджено також Р., щодо якого касаційне подання та скарги не внесені.

Апеляційний суд Чернігівської області зазначений вирок скасував та 5 листопада 2007 р. постановив новий, яким визнав К. винним за ч. 1 ст. 186 КК і призначив йому за цим законом покарання у виді двох років позбавлення волі, а відповідно до ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 того ж Кодексу, визначив засудженому остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Згідно з вироком суду К. визнано винним у тому, що він наприкінці жовтня 2006 р. незаконно придбав у не встановленої слідством особи пістолет — ручну короткоствольну гладкоствольну зброю, — заряджений патронами калібру 9 міліметрів та споряджений снарядами несмертельної дії, перевіз його до місця свого проживання і зберігав без передбаченого законом дозволу.

4 листопада зазначеного року він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи на території базару громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства та діючи з особливою зухвалістю, став дражнити собаку, що належала М. На зауваження останнього припинити неправомірні дії він відповів брутальною лайкою та розпочав із ним бійку, заподіявши йому декілька ударів у голову та інші частини тіла. Потім К. витягнув із кишені пістолета та, погрожуючи М. його застосувати, наказав вийти за територію базару, що той і зробив. Після цього К. повалив потерпілого на землю та двічі в нього вистрелив.

Згодом на місце пригоди за викликом К. прийшов Р., з яким він із хуліганських спонукань завдав дерев’яною битою та руками й ногами ударів у різні частини тіла М., заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

К. також відкрито заволодів майном М. — мобільним телефоном із пакетом передплаченого сервісу — загальною вартістю 670 грн.

У касаційній скарзі засуджений К. просив скасувати вирок апеляційного суду у частині засудження його за ч. 1 ст. 186 КК і справу в цій частині закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, а в решті — змінити цей вирок та пом’якшити йому покарання із застосуванням ст. 75 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КПК вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332—335 цього Кодексу. За змістом ст. 335 КПК резолютивна частина вироку повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при його виконанні не виникало сумнівів щодо виду й розміру призначеного судом покарання та змісту викладених у ній рішень.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримав.

Так, із мотивувальної частини вироку цього суду вбачається, що він скасував вирок районного суду в частині виправдання К. за ч. 1 ст. 186 КК та застосування до нього ст. 75 цього Кодексу, а в решті — залишив його без змін.

Однак у резолютивній частині свого вироку суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про скасування вироку суду першої інстанції в повному обсязі, що не відповідає його висновкам, викладеним у мотивувальній частині вироку.

Такі суперечності у вироку апеляційного суду є неприпустимими.

Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги роз’яснення, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», згідно з якими апеляційний суд постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти — ухвалу.

Враховуючи, що суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2007 р. щодо К. та в порядку, передбаченому ст. 395 КПК, щодо Р. скасувала, а справу направила на новий апеляційний розгляд.