Відповідно до ч. 15 ст. 236⁸ КПК України суд, розглядаючи на досудовій стадії кримінального процесу скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для ухвалення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її ухвалення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує під час розгляду справи по суті

Ленінський районний суд м. Севастополя постановою від 2 червня 2008 р. скасував за скаргою Т. постанову першого заступника прокурора м. Севастополя від 30 листопада 2007 р. про порушення кримінальної справи за фактом порушення посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) порядку зайняття господарською діяльністю за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК, і відмовив у порушенні кримінальної справи.

Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 20 червня 2008 р. зазначену постанову залишив без змін.

Як убачається із постанови від 30 листопада 2007 р., кримінальну справу щодо посадових осіб ТОВ порушено у зв’язку з тим, що вони без одержання ліцензії здійснювали господарську діяльність: організували проведення азартних ігор і утримували гральні заклади, що відповідно до законодавства підлягає ліцензуванню. Унаслідок такої діяльності ТОВ у період із 1 січня 2005 р. по 18 жовтня 2007 р. отримало дохід у сумі понад 2 млн 700 тис. грн.

У касаційному поданні прокурор стверджував, що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на час порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ були для цього всі передбачені ст. 94 КПК законні приводи та підстави, однак місцевий та апеляційний суди не взяли їх до уваги. У зв’язку з цим він порушив питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно має бути задоволене з таких підстав.

Відповідно до ч. 15 ст. 236⁸ КПК суд, розглядаючи на досудовій стадії процесу скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для ухвалення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її ухвалення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує під час розгляду справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про безпідставність ухвалення постанови про порушення кримінальної справи за фактом порушення посадовими особами ТОВ порядку зайняття господарською діяльністю, усупереч зазначеним вимогам закону проаналізував та оцінив докази, тобто фактично прийняв рішення по суті.

Це підтверджено тим, що місцевий суд у постанові зазначив, що в матеріалах справи не має жодних даних, які б свідчили про здійснення перевірки щодо встановлення розміру заподіяної злочином шкоди.

Разом з тим питання щодо встановлення конкретного розміру заподіяної злочином шкоди вирішує експерт, а проведення експертизи можливе лише після порушення кримінальної справи.

Крім того, місцевий суд у постанові послався на те, що для порушення кримінальної справи не було передбачених ст. 94 КПК приводів та підстав.

Однак із таким висновком не можна погодитись.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК приводами для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

У цьому випадку підставою для порушення кримінальної справи за фактом порушення посадовими особами ТОВ порядку зайняття господарською діяльністю за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 202 КК, було безпосереднє встановлення прокурором наявності в їхніх діях ознак цього злочину на підставі попередньо зібраних матеріалів.

Суд першої інстанції також зазначив, що підстав для порушення кримінальної справи немає, оскільки не встановлено ознак суб’єктивної сторони складу злочину.

Проте згідно з ч. 2 ст. 94 КПК справу можна порушити, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Апеляційний суд під час розгляду матеріалів справи усіх наведених в апеляції прокурора доводів належним чином не перевірив і порушень, допущених судом першої інстанції, не усунув.

У зв’язку з тим, що судові рішення у справі постановлено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 2 червня 2008 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 20 червня 2008 р. і направила справу на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.