Залишення позову без розгляду за наслідками подання позивачем клопотання про відкликання позовної заяви на стадії касаційного провадження не передбачено

27 жовтня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі — МДПІ) на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2009 р. справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Українська тютюнова компанія» (далі — ВАТ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У липні 2006 р. ВАТ звернулося до суду з позовом до МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2006 р. № 0000122301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 178 тис. 736 грн 60 коп. (а саме: 119 тис. 157 грн 73 коп. — основний платіж та 59 тис. 578 грн 87 коп. — штрафні (фінансові) санкції).

Господарський суд Тернопільської області постановою від 10 жовтня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 р., позов задовольнив.

Не погодившись із цими судовими рішеннями, МДПІ подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У грудні 2008 р. ВАТ звернулося до цього ж суду із клопотанням про відкликання позовної заяви, в якій, пославшись на статті 51, 155 КАС, просило суд залишити позовну заяву без розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 квітня 2009 р. в задоволенні клопотання ВАТ про відкликання позовної заяви відмовив, касаційну скаргу МДПІ залишив без задоволення, а оскаржувані рішення судів апеляційної та першої інстанцій — без змін.

У скарзі до Верховного Суду України МДПІ просила ухвалу касаційного суду скасувати, клопотання позивача задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій визнати такими, що втратили силу і закрити провадження у справі. Як на підставу оскарження відповідач послався на постанову Верховного Суду України та ухвалу Вищого адміністративного суду України, в яких ст. 228 КАС застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про безпідставність скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

У п. 2 ч. 3 ст. 108 цього Кодексу встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо він до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погодилася з висновком суду касаційної інстанції про те, що залишення позову без розгляду за наслідками подання позивачем клопотання про відкликання позовної заяви на стадії касаційного провадження не передбачено.

Таким чином, у задоволенні скарги МДПІ слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду касаційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 241—244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги МДПІ відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2009 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.