під головуванням
заступника Голови
Верховного Суду України Пилипчука П.П.

за участю прокурора
Генеральної прокуратури України Кривов’яза І.М.

розглянув у м. Києві 30 травня 2003 р. клопотання засудженого Ф. про перегляд кримінальної справи в порядку виключного провадження щодо нього, внесене на розгляд за поданням п’яти суддів Верховного Суду України.

Вироком місцевого суду Братського району Миколаївської області від 23 квітня 2002 р. засуджено Ф., 1984 року народження, українця, раніше судимого:

1) 29 липня 1999 р. за ч. 3 ст. 140 КК України із застосуванням ст. 46¹ КК України на три роки позбавлення волі;

2) 22 листопада 1999 р. за ч. 2 ст. 141, ст. 17,ч. 2 ст. 141 КК України на чотири роки позбавлення волі; звільнено 12 листопада 2001 р. умовно-достроково на один рік, 11 місяців і 17 днів,

за ч. 3 ст. 289 КК України 2001 р. на десять років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за вироком місцевого суду Братського району Миколаївської області від 22 листопада 1999 р. і остаточно за сукупністю вироків Ф. призначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Ф. визнано винуватим у тому, що він 19 березня 2002 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, <...> незаконно заволодів трактором ЮМЗ-6 вартістю 20400 грн., який належав сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна, й угнав його.

У клопотанні засуджений порушує питання про зміну вироку з пом’якшенням йому покарання, посилаючись на те, що суд не врахував пом’якшуючу відповідальність обставину – вчинення ним злочину в неповнолітньому віці.

У поданні суддів порушується питання про внесення клопотання засудженого Ф. на судовий розгляд. Судді вважають, що клопотання треба задовольнити, а вирок Братського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2002 р. щодо Ф. змінити: призначене йому покарання за ч. 3 ст.289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України пом`якшити до чотирьох років позбавлення волі, а за сукупністю вироків призначити п`ять років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України і прокурора, який вважав, що клопотання треба задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді вважають, що воно підлягає задоволенню.

Вина Ф. у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні і належно оцінених судом.

Дії Ф. за ч. 3 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ж Ф. покарання, суд допустив порушення кримінального закону. Із справи видно, що, вирішуючи питання про покарання, суд врахував лише ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного і обставини, що обтяжують покарання. Обставини, що пом`якшують покарання, суд, усупереч вимогам статей 65 і 66 КК України, не врахував. Між тим, Ф. вчинив злочин у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у вчиненому, матеріальної шкоди злочином заподіяно не було. Наявність цих обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, давала суду право застосувати ст. 69 КК України і призначити підсудному покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України.

Крім того, суд на порушення вимог ч. 1 ст.102 КК України 2001 р. призначив Ф., який вчинив злочин у неповнолітньому віці, покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на 11 років, незважаючи на те, що цим законом передбачено, що цей вид покарання таким особам не може перевищувати десяти років.

Розцінюючи зазначені обставини як виключні, спільне засідання суддів вважає, що вирок підлягає зміні з пом’якшенням Ф. на підставі ст. 69 КК України покарання до чотирьох років позбавлення волі за ч. 3 ст. 289 КК України і за сукупністю вироків до п`яти років позбавлення волі.

Крім того, суд на порушення вимог ст. 98 КК України безпідставно застосував до засудженого додаткове покарання – конфіскацію майна. Тому з вироку має бути виключено застосування до Ф. цього виду покарання.

На підставі наведеного та керуючись статтями 400⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суд України

Клопотання засудженого Ф. та подання суддів задовольнити.

Вирок Братського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2002 р. щодо Ф. змінити: призначене йому покарання за ч. 3 ст. 289 КК України 2001 р. із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити до чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно Ф. призначити п’ять років позбавлення волі.

Виключити з вироку застосування до Ф. додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Головуючий_______________________________П.П. Пилипчук

Суддя-доповідач__________________________А.Я. Кияшко