Коли, поряд з підставами для застосування амністії, будуть установлені обставини, передбачені п. п. 1, 2 ст. 6 КПК України, що виключають провадження у кримінальній справі, суд не вправі приймати рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Постановою Павлоградського міськрайронного суду Дніпропетровської області від 2 серпня 2007 року кримінальну справу за обвинуваченням П. у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрито на підставі пунктів “бö, ôжö ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року ôПро амністіюö.

В апеляційному та касаційному порядках зазначена постанова не переглядалася.

Органами досудового слідства П. обвинувачувався у тому, що він, працюючи головним бухгалтером приватного підприємства, будучи службовою особою, 19 січня 2007 року у зв’язку з неналежним виконанням своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них та на порушення Закону України ôПро податок на додану вартістьö склав та подав до державної податкової інспекції декларацію з прибутку на додану вартість, в яку безпідставно включив до виплати неналежну підприємству суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року в розмірі 220 709,35 грн., тим самим спричинивши державі тяжкі наслідки.

У клопотанні заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, просив постанову суду щодо П. скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, оскільки передбачених диспозицією ч. 2 ст. 367 КК України наслідків від дій П. не настало.

У поданні, внесеному пятьма суддями Верховного Суду України, порушувалося питання про внесення клопотання на судовий розгляд спільного засідання судових палат. Судді вважали, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який частково підтримав клопотання і просив задовольнити подання суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, ст. 10 Закону України від 19 квітня 2007 року ôПро амністіюö, при розгляді подання органу досудового слідства про застосування амністії щодо осіб, кримінальні справи про злочини яких перебувають у провадження цих органів, суд повинен з’ясувати чи є для цього передумови та підстави, й залежно від результатів розгляду прийняти одне із рішень: про застосування або незастосування амністії.

Поряд із встановленням відповідності ознак, що характеризують особу, з положеннями закону про амністію, які містять критерії віднесення її до числа осіб, на яких поширюється амністія, суд також має перевірити, чи поставлене особі в провину діяння містить обов’язкові елементи складу злочину, чи підпадає воно під перелік посягань, на які поширюється амністія й чи не знаходиться у списку тих, на які амністія не поширюється, чи надав обвинувачений згоду на застосування амністії.

Якщо із змісту постанови органу досудового слідства про пред’явлення обвинувачення та матеріалів справи вбачатиметься, що діяння підпадає під перелік злочинів, на які поширюється амністія, але містить передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 6 КПК України обставини, які виключають його злочинність, суд не вправі приймати рішення про звільнення такої особи від кримінальної відповідальності на підставі амністії.

Із змісту постанови слідчого про пред’явлення обвинувачення, обставини якого відображені в оскаржуваній постанові суду, вбачається, що заявлена П. сума відшкодування фактично не була перерахована з державного бюджету на розрахунковий рахунок ПП й, таким чином, державі не було спричинено реальної шкоди на означену суму. Тобто не настали тяжкі наслідки, передбачені диспозицією ч. 2 ст. 367 КК України.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції мав би повернути кримінальну справу слідчому для прийняття рішення відповідно до цих обставин і не ухвалювати рішення про звільнення П. від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

З урахуванням наведеного, доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та необхідність скасування постанови суду визнані обґрунтованими.

Разом з тим, клопотання в частині закриття справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю складу злочину – задоволенню не підлягає, оскільки на стадії досудового слідства суд не вправі ухвалювати рішення про закриття справи із зазначених обставин.

За таких обставин Верховний Суд України скасував постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 серпня 2007 року про звільнення П. від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, а справу направив на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.