Відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство є умисним грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Вирок суду скасовано, а справу закрито, оскільки дії, за вчинення яких особу притягнуто до кримінальної відповідальності за зазначеною вище частиною ст. 296 КК України, не містили жодної з ознак складу цього злочину
Троїцький районний суд Луганської області вироком від 3 квітня 2009 р. засудив Д. за ч. 1 ст. 296 КК на 15 діб арешту, на підставі статей 71, 72 КК частково приєднав один місяць позбавлення волі й остаточно призначив 45 діб арешту, а на підставі статей 75, 104 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців та поклав на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
Д. засуджено за те, що він 2 березня 2009 р. приблизно о 22 год., перебуваючи на вулиці, маючи умисел вчинити хуліганство, тобто грубо порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно кинув сніжку у віконне скло будинку, розбивши його при цьому, чим заподіяв П. матеріальні збитки на суму 11 грн.
Цього ж дня приблизно о 22 год. 15 хв., продовжуючи хуліганські дії, Д. кинув сніжку у віконне скло будинку, розбивши його, чим заподіяв М. матеріальні збитки на суму 26 грн.
У касаційному поданні прокурор у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні Д. покарання просив вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що його слід залишити без задоволення з таких підстав.
З об’єктивної сторони, хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає лише ті дії, які спричинили істотну шкоду особистим інтересам і відзначались особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 296 КК хуліганство — це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 КпАП.
Особливою зухвалістю слід розуміти нахабне поводження, буйство, поєднане з насильством, яке спричинило тілесне ушкодження, чи знущання над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян тощо.
Винятковий цинізм — це демонстративна зневага норм моральності, наприклад, груба непристойність, публічне оголення, знущання над немічними особами та ін.
Під час досудового слідства та в судовому засіданні Д. пояснив, що коли він 2 березня 2009 р. приблизно о 22 год. повертався додому, то на паркані побачив котів, у яких кинув сніжку, проте попав у вікно, злякався і побіг по дорозі, викинувши сніжку, яка також попала у вікно.
Потерпілі П., К., М. заподіяну їм шкоду вважають мізерною і претензій матеріального характеру до Д. не мають.
Таким чином, висновки органів досудового слідства та суду про те, що в діях Д. наявні ознаки грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, є такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки дії Д. не є кримінально караним діянням.
Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що в діях Д. відсутні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, а тому в порядку ст. 395 КПК вирок Троїцького районного суду Луганської області від 3 квітня 2009 р. щодо Д. скасувала, а справу закрила на підставі п. 2 ст. 6 КПК за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КПК.