Судовий розгляд справи без проведення судового слідства відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України можливий лише за умов додержання вимог, зазначених у цьому законі.
Вирок суду скасовано через необґрунтоване застосування судом положень ч. 3 ст. 299 КПК України, коли після допиту підсудної було встановлено, що фактичні обставини справи, відтворені у її показаннях, суттєво відрізняються від установлених під час досудового розслідування справи

Вироком суду першої інстанції Ш. визнана винною і засуджена за те, що 28 листопада 2007 р. приблизно о 20-й годині вона, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків зі своїм співмешканцем К. завдала йому кілька ударів ножем в тулуб, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, в результаті чого в той же вечір настала смерть потерпілого.

Розглядаючи справу Ш. за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області 8 липня 2008 р. постановила свій вирок, яким вирок Каховського міськрайонного суду від 31 березня 2008 р. стосовно Ш. у частині призначення покарання скасувала, призначивши їй за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу п’ять років позбавлення волі.

Конкретизуючи доведене в суді обвинувачення, суд апеляційної інстанції в судовому рішенні зазначив, що дії Ш. були відповіддю на протиправну поведінку потерпілого, який першим почав завдавати їй удари металевим совком.

На вирок суду апеляційної інстанції прокурор вніс подання, в якому порушено питання про скасування цього вироку і направлення справи на новий апеляційний розгляд. Прокурор послався на те, що призначене Ш. покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину і є несправедливим унаслідок м’якості.

У касаційній скарзі засуджена Ш. просила вирок змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 115 КК на менш тяжкий злочин, врахувавши при цьому ту обставину, що в ситуації, яка склалася на момент вчинення злочину, вона діяла у стані необхідної оборони.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Проводячи у розглядуваній справі скорочене судове слідство, суд першої інстанції виходив з того, що Ш. погоджувалась із пред’явленим їй обвинуваченням і фактичних обставин вчинення нею злочину не оспорювала.

Такий висновок суду на матеріалах справи не ґрунтується, оскільки, як видно із даних протоколу судового засідання, в своїх показаннях засуджена стверджувала, що, завдаючи потерпілому удари ножем, вона захищалась від нього, бо він її бив.

Таким чином, відтворені в показаннях Ш. фактичні обставини справи суттєво різняться з тими фактичними обставинами, які встановлені органом досудового слідства.

З огляду на це підстав вважати, що засудженою не оспорювалися фактичні обставини вбивства потерпілого, в суду не було, а тому він мав провести судове слідство в повному обсязі.

Отже, суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу іпостановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

У зв’язку з цим вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 31 березня 2008 р. і вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2008 р.щодо Ш. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.