Відповідно до положень ст. 26 КК України співучастю у злочину визнається умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. У зв’язку з цим вчинення злочину двома особами, одна з яких не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність за цей злочин, виключає кваліфікацію дій іншої особи – суб’єкта злочину, як вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року С. засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3 роки, за ст. 304 КК України на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 186 КК України на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України С. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В апеляційному та касаційному порядках вирок не переглядався.

С. засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

13 серпня 2008 року С приблизно о 23-ій годині за попередньою змовою з малолітнім Я. через незачинені двері проник до будинку С.Е., звідки викрав майно потерпілої на загальну суму 1529, 99 грн. При цьому С., достовірно знаючи про малолітній вік Я., втягнув його у злочинну діяльність.

Він же 13 січня 2009 року приблизно о 20-ій годині 20 хвилин, будучи у стані алкогольного сп’яніння, проник на подвір’я будинку П. і, стукаючи у двері та погрожуючи фізичною розправою, вимагав передачі йому грошей. Потерпілий, злякавшись погроз, вимушений був передати С. 150 грн.

14 січня 2009 року приблизно о 9-ій годині С., будучи у стані алкогольного сп`яніння, проник до будинку П., де із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито викрав гроші у сумі 200 грн.

Цього ж дня приблизно о 15-ій годині С. знову проник до зазначеного будинку, де вчинив на П.А. розбійний напад.

У клопотанні в.о. прокурора Автономної Республіки Крим, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону, просив вирок щодо С. змінити, виключити з нього таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як вчинення її за попередньою змовою групою осіб.

У поданні, внесеному пятьма суддями Верховного Суду України, порушується питання про внесення клопотання на судовий розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України. Судді, як зазначено у поданні, вважали, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ прокурора, який підтримав клопотання і просив задовольнити подання суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, вирішуючи питання про кваліфікацію дій С. за ч. 3 ст. 185 КК України, суд необґрунтовано послався у вироку на таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як вчинення її за попередньою змовою групою осіб.

Виходячи з вимог ст. 26 КК України, співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину, а ст. 18 КК України передбачено, що суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Як убачається з матеріалів справи, на час вчинення крадіжки (13 серпня 2008 року) Я. не досяг віку кримінальної відповідальності, як це передбачено ч. 2 ст. 22 КК України, оскільки тоді йому ще не виповнилося 14-ти років, а тому він не був суб’єктом злочину.

За таких обставин доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону є обґрунтованими.

У зв’язку з цим вирок вироку суду слід змінити, виключити з вироку таку кваліфікуючу ознаку дій С. за ч. 3 ст. 185 КК України, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України, Верховний Суд України клопотання в. о. прокурора Автономної Республіки Крим задовольнив.

Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 року щодо С. змінив і виключив з вироку таку кваліфікуючу ознаку дій С. за ч. 3 ст. 185 КК України, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

У решті вирок залишено без зміни.