головуючого	Цитовича М.М.,
суддів	Мачужак Я.В., Селівона О.Ф.,
за участю прокурора	Ковзеля П.О.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 серпня 2005 р. кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 27 травня 2004 р., яким М., 1979 р. н., несудимого, який не працював, засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на 4 роки 8 місяців, за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання йому визначене у виді 5-ти років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

М. засуджено за крадіжку майна потерпілої А., вчинену в особливо великих розмірах – на суму 14565 грн. за попередньою змовою групою осіб, та за незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ-21063 вартістю 2508 грн. 87 коп., який належав А., вчинене за попередньою змовою групою осіб, що мало місце 11 березня 2002 р. у м. Амвросіївка Донецької області.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить про скасування вироку щодо М. за м’якістю призначеного йому покарання та про направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помöякшують та обтяжують покарання.

Суд же, визнавши М. винним у вчиненні за попередньою змовою групою осіб крадіжки чужого майна в особливо великих розмірах та у незаконному заволодінні транспорним засобом, тобто у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, при призначенні йому покарання не врахував ступеня тяжкості ним скоєного.

Судом також не було взято до уваги, що М. був ініціатором вчинення вказаних злочинів та активним її виконавцем.

Крім того, суд у вироку не навів переконливих мотивів можливості застосування ст. 69 КК з призначенням засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 185 КК України, а при прийнятті рішення про звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не обгрунтував свого висновку про можливість виправлення М. без відбування покарання.

Тому зазначений вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності М. у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання йому має бути призначеним з дотриманням вимог ст. 69 КК.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, –

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Амвросіївського районного суду Донецької області від 27 травня 2004 р. щодо М. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.

Головуючий:	Цитович М.М.
Судді:	Мачужак Я.В., Селівон О.Ф.