Господарський суд, дійшовши висновку про недостатність доказів, вправі витребувати оригінал або належним чином засвідчену копію чи належним чином засвідчену його частину, яка має значення для вирішення спору. У разі протилежного висновку господарський суд вправі розглянути спір за наявними у матеріалах справи доказами

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виключних прав позивача на трансляцію та ретрансляцію матчів Ліги Чемпіонів Союзу європейських футбольних асоціацій (Швейцарія, Женева; далі — ЛЧ, УЄФА відповідно) сезону 2008/2009 рр. на території України.

Порушення здійснювалося відповідачем шляхом ретрансляції через засоби супутникової багатоканальної мережі в пакеті супутникового телебачення «Viasat» матчів ЛЧ у складі телевізійних каналів «Україна» і «ТЕТ».

Одночасно позивач зазначив, що не надавав відповідачу прав на ретрансляцію матчів ЛЧ, а закрите акціонерне товариство «ТРК «Україна» (далі — ЗАТ «ТРК «Україна») та закрите акціонерне товариство «Телекомпанія «ТЕТ» (далі — ЗАТ «Телекомпанія «ТЕТ») відповідно до укладених з позивачем ліцензійних договорів отримали від позивача права на трансляцію матчів ЛЧ засобами ефірного мовлення без отримання плати за перегляд і без права передачі таких прав третім особам.

Проте, незважаючи на попередження позивачем відповідача, викладене в листі від 26 березня 2009 р. № 34, відповідач:

9 квітня 2009 р. під час ретрансляції телевізійного каналу «Україна» здійснив ретрансляцію матчу ЛЧ «Ліверпуль»–«Челсі»;

7 квітня 2009 р. під час ретрансляції телевізійного каналу «ТЕТ» здійснив ретрансляцію матчу ЛЧ «Манчестер Юнайтед»–«Порту».

Водночас позивач вказав, що 8 квітня 2009 р.під час ретрансляції телевізійного каналу «Украї-на» під час матчу ЛЧ «Барселона»–«Баварія» відповідачем сигнал каналу було закрито генератором кольорових смуг, що свідчить про усвідомлення відповідачем порушення прав позивача.

У зв’язку з наведеним позивач на підставі ст. 52 Закону від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон № 3792-XII) просив суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових прав позивача через несанкціоновану ретрансляцію матчів ЛЧ на території України в розмірі 50 тис. мінімальних заробітних плат, що становить 31 млн 250 тис. грн.

Господарський суд м. Києва рішенням від 7 вересня 2009 р. позов задовольнив частково: постановив стягнути з ТОВ «Віжн ТБ» 8 млн грн компенсації, 25 тис. 500 грн державного мита, 312 грн витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 27 жовтня 2009 р., яку залишив без змін Вищий господарський суд України постановою від 22 грудня 2009 р., скасував частково зазначене рішення Господарського суду м. Києва та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не виконав вимогу суду й не надав належних доказів на підтвердження наявності виключних майнових прав на публічне сповіщення матчів ЛЧ, а саме — не надав повного тексту належним чином засвідченого договору від 24 серпня 2006 р., укладеного між позивачем та УЄФА.

У касаційній скарзі ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» просило скасувати постанову Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування цим судом одного й того самого положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд України ухвалою від 4 березня 2010 р. порушив провадження з перегляду оскарженої постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарські суди встановили, що 24 серпня 2006 р. ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» та УЄФА уклали договір про надання телевізійних прав, за умовами якого останній надав позивачу право на трансляцію програм, зокрема матчів ЛЧ, шляхом безкоштовної трансляції, платної трансляції та/або трансляції на умовах оплати за перегляд на дозволених мовах на території, використовуючи техніку трансляцій.

Згідно з умовами пунктів 2, 3 зазначеного договору спеціальні права на трансляцію, надані відповідно до п. 1, є ексклюзивними протягом періоду до опівночі четверга за центральноєвропейським часом, після відповідного матчу.

У ч. 1 ст. 47 Закону від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону № 3792-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону № 3792-ХІІ майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Водночас господарський суд установив, що ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» як ліцензіар на підставі договорів від 2 липня 2008 р. № 80779/54 (далі — договір № 80779/54) та від 15 вересня 2008 р. № 83 передало ЗАТ «ТРК «Україна» і ЗАТ «Телекомпанія «ТЕТ» права на використання об’єкта інтелектуальної власності — трансляції матчів та спеціальних програм ЛЧ ними особисто засобами ефірного мовлення без будь-якої плати за перегляд (каналу чи ряду каналів або оплату на основі плати за перегляд) і без права передачі таких прав будь-яким третім особам. Відповідно до ст. 2.1 договору № 80779/54 ЗАТ «ТРК «Україна» може передати права на трансляцію третій особі за письмовою згодою позивача.

Крім того, господарські суди встановили, що ТОВ «Віжн ТБ» як провайдер програмної послуги засобами супутникової багатоканальної мережі у складі супутникового телебачення «Viasat» здійснило: ретрансляцію матчу ЛЧ «Ліверпуль»–«Челсі», який транслювався в ефірі телевізійного каналу «Україна» 9 квітня 2009 р. з 01:15 год. до 03:00 год.; ретрансляцію матчу ЛЧ «Манчестер Юнайтед»–«Порту», який транслювався в ефірі телевізійного каналу «ТЕТ» 7 квітня 2009 р. з 21:30 год. до 23:45 год.; ретрансляцію матчу ЛЧ «Порту»–«Манчестер Юнайтед», який транслювався в ефірі телевізійного каналу «Україна» 15 квітня 2009 р. з 21:29 год. до 23:50 год.; ретрансляцію матчу ЛЧ «Арсенал»–«Вільяреал», який транслювався в ефірі телевізійного каналу «Україна» 16 квітня 2009 р. з 01.15 год. до 03:00 год., що підтверджується актами про фіксацію порушення розповсюдження програм у складі пакету супутникового телебачення, послуги доступу до якого надає ТОВ «Віжн ТБ»; нотаріально засвідченими поясненнями працівників позивача, посвідчених приватним нотаріусом М. 23 липня 2009 р., зареєстрованих у реєстрі № 2038 (пояснення А.), № 2036 (пояснення К.-Б.), № 2037 (пояснення О.), № 2039 (пояснення З.) та зафіксованих на матеріальних носіях (касети формату VHS) записами футбольних матчів.

Господарський суд також установив, що листом від 26 березня 2009 р. № 34 позивач повідомив ТОВ «Віжн ТБ» про вимогу щодо припинення порушення майнових прав, а ЗАТ «ТРК «Україна» листом від 15 квітня 2009 р. № К-4171 вимагало від відповідача вжити заходів з метою унеможливлення трансляції програм передач телевізійного каналу з 21 год. 29 хв. 41 сек. 15 квітня 2009 р. до 3 год. 8 хв. 36 сек. 16 квітня 2009 р. при трансляції матчів ЛЧ (15 квітня 2009 р. — «Порту»–«Манчестер Юнайтед», 16 квітня 2009 р. — «Арсенал»–«Вільяреал»).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 3792-ХІІ до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам, зокрема, публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції та ретрансляції.

Отже, встановивши, що відповідач здійснив ретрансляцію матчів ЛЧ за відсутності дозволу ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ», якому належать виключні права та право дозволяти чи забороняти іншим особам публічне сповіщення матчів ЛЧ, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем прав інтелектуальної власності, які належать позивачу, та необхідність цивільно-правового захисту порушених прав.

Проте, залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 р., якою скасовано частково рішення Господарського суду м. Києва від 7 вересня 2009 р., та прийнявши рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю, Вищий господарський суд України вказав, що у позивача немає виключних майнових прав на публічне сповіщення матчів ЛЧ, оскільки товариство всупереч вимозі апеляційного господарського суду не подало належним чином завіреної копії договору про надання телевізійних прав від 24 серпня 2006 р.

Однак з таким висновком не можна погодитись із таких підстав.

У ст. 32 ГПК встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 38 зазначеного Кодексу ^(*)1 якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частинами 2 і 3 ст. 36 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Отже, господарський суд, дійшовши висновку про недостатність доказів, вправі витребувати оригінал або належним чином засвідчену копію чи належним чином засвідчену його частину, яка має значення для вирішення спору. У разі протилежного висновку господарський суд вправі розглянути спір за наявними у матеріалах справи доказами.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку рішення Господарського суду м. Києва від 7 вересня 2009 р., ухвалою від 15 жовтня 2009 р. задовольнив клопотання ТОВ «Віжн ТБ» про витребування у позивача належним чином завіреної копії повного тексту договору про надання телевізійних прав від 24 серпня 2006 р. та зобов’язав позивача надати суду відповідну копію договору.

У судовому засіданні 27 жовтня 2009 р. відповідач від заявленого клопотання про витребування у позивача належним чином завіреної копії повного тексту договору відмовився, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією витягу з договору про надання телевізійних прав від 24 серпня 2006 р., що відображено у постанові апеляційного суду.

Відповідно до п. 2 ст. 111⁷ ГПК касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте касаційний суд, вказуючи, що у позивача немає виключних майнових прав на трансляцію матчів ЛЧ з підстав неподання товариством належних доказів про наявність таких прав, не врахував положень ч. 2 ст. 36 ГПК та висновку апеляційного господарського суду про можливість розгляду справи за наявною у матеріалах справи належним чином завіреною копією витягу з договору про надання телевізійних прав, у зв’язку з чим вийшов за межі касаційного розгляду і на порушення п. 2 ст. 111⁷ ГПК здійснив переоцінку доказу, якому оцінку вже дали господарські суди.

Крім того, Вищий господарський суд України залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 р. та вказуючи на відсутність у матеріалах справи належним чином завіреної копії повного тексту договору про надання телевізійних прав від 24 серпня 2006 р., допустив різне застосування положень ст. 36 ГПК у справі, що розглядається, порівняно із застосуванням цієї норми процесуального закону в справі за позовом дочірнього підприємства «БІК Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс» про стягнення 214 тис. 741 грн, у якій вказав, що в суду не було підстав для вимоги у позивача оригіналів довіреностей, які згідно зі змістом рішення господарського суду були оглянуті судом.

Водночас оскаржена постанова касаційного суду не відповідає постанові Верховного Суду України від 10 липня 2007 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальностю «Фірма «Потенціал-траст» до дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» про стягнення 3 млн 539 тис. 512 грн та зустрічним позовом цієї компанії до зазначеного ТОВ про визнання договору недійсним, у якій висловлено правову позицію про те, що касаційний суд, вирішивши питання про достовірність того чи іншого доказу, вийшов за межі касаційного перегляду, чим порушив вимоги п. 2 ст. 111⁷ ГПК.

Враховуючи викладене, постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2009 р. і Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 р. підлягають скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення Господарського суду м. Києва від 7 вересня 2009 р. — залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не визнала за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Основного Закону, статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій Украї-ни» (*) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення господарського суду. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111¹⁹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ «Поверхность Спорт-ТВ» задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2009 р. та Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 р. скасувала, а рішення Господарського суду м. Києва від 7 вересня 2009 р. залишила в силі.

¹ Тут так позначаються статті законів України, чинні на час розгляду справ, але які були змінені відповідно до Закону від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій України та статус суддів».