За змістом ч. 2 ст. 78 КК України при вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов’язаний з з’ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов’язки
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 листопад 2006 р. кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого П. на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 15 лютого 2005 р., якою щодо П. судимого 27 травня 2003 р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду, та направлено його у місця позбавлення волі строком на 3 роки.

У касаційній скарзі засуджений П. порушує питання про скасування постанови суду, внаслідок неправильного застосування кримінального закону. Вважає, що суд не в повній мірі з’ясував усі обставини справи, які мають значення для вирішення питання для скасування звільнення від покарання з випробуванням, та дійшов неправильного висновку про те, що він ухилявся від виконання покладених на нього обов’язків. Зазначає, що він не отримував повідомлень з кримінально виконавчої інспекції та суду. Твердить, що став на шлях виправлення, оскільки за час іспитового строку правопорушень не вчиняв, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, має дружину - інваліда другої групи.

В апеляційній інстанції постанова не переглядалась.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого П., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов’язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов’язаний з’ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов’язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов’язок вести облік засуджених протягом іспитового строку, організувати початковий розшук засуджених, місце знаходження яких невідоме, та надсилати матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

Вказана стаття, до поважних причин неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції відносить несвоєчасне одержання запрошення, хворобу та інші обставини, що фактично позбавляють засудженого своєчасно прибути за викликом.

Як убачається із матеріалів справи, суд не з’ясовував у представника кримінально-виконавчої інспекції, чи надсилалися запрошення засудженому П. для його виклику, та які заходи були вжиті інспекцією для його розшуку. В своїй постанові суд зазначив, що після отримання письмових попереджень П. відповідних висновків не зробив, однак в матеріалах справи відсутні дані про те, чи дійсно такі дії були вчинені інспекцією.

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що засуджений П. з серпня 2004 р. працював школі, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, про що є відповідні довідки.

Враховуючи викладене, у зв’язку із тим, що вищезазначені обставини не були належним чином з’ясовані судом, вказану постанову суду не можна вважати законною, такою що постановлена відповідно вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого П. задовольнити.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 15 лютого 2005 р. щодо П. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.