Згідно з вимогами ч. 2 ст. 63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України суд не вправі призначати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для певного виду покарання в Загальній частині КК.
Порушення судом зазначених вимог закону потягло скасування вироку
УХВАЛА
колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 16 липня 2009 р.
(витяг)
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 грудня 2008 р. І. засуджено за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на вісім місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК до призначеного І. за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 20 березня 2006 р. та остаточно визначено один рік позбавлення волі.
За вироком суду І. визнано винним у тому, що він 30 квітня 2008 р., приблизно о 19 годині 15 хвилин, перебуваючи в приміщенні роздягальні, таємно викрав зазначене у вироку майно Т. на загальну суму 865 грн.
17 червня 2008 р., близько 19 години 15 хвилин, І., перебуваючи в приміщенні роздягальні, таємно викрав майно Є. на загальну суму 1 тис. 376 грн.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку щодо І. та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, прокурор вважав, що місцевий суд порушив вимоги ст. 63 КК.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені в поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 63 КК позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК. А згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК, суд не має права призначати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для певного виду покарання в Загальній частині КК.
Проте місцевий суд, на порушення зазначених вимог закону, засуджуючи І. за ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім місяців, що є меншим від мінімального розміру, встановленого для цього виду покарання.
За таких обставин, зазначила колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, вирок місцевого суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону не може вважатися законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок Добропільського міськ-районного суду Донецької області від 29 грудня 2008 р. щодо І., а справу направила на новий судовий розгляд у той же суд, звернувши увагу на необхідність призначення І. кримінального покарання з додержанням вимог закону, якщо під час нового судового розгляду справи буде доведена вина І. у вчиненні крадіжки чужого майна повторно.