Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України ЦПК України якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в ч. 1 цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
Якщо після розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд постановив ухвалу про залишення рішення суду першої інстанції без змін, але за результатами розгляду апеляційної скарги другої сторони, що відбувся на підставі ч. 1 ст. 318 ЦПК України, ухвалив нове рішення по суті, він має вирішити питання про скасування своєї попередньої ухвали з огляду на ч. 2 ст. 318 цього Кодексу, оскільки наявність у справі двох ухвал апеляційного суду призводить до суперечностей у питанні набрання законної сили рішенням районного суду

У серпні 2004 р. М.І.В. звернулася до суду із позовом до М.І.Я. про усунення перешкод у користуванні квартирою, посилаючись на те, що вона є власником квартири № 2 у м. Одесі, за адресою якої у березні 2004 р. було зареєстровано місце проживання відповідача як її чоловіка. Проте їхній шлюб було розірвано, тому передбачені законом підстави для реєстрації М.І.Я. відсутні, однак він відмовляється знятися з реєстраційного обліку, чим перешкоджає їй користуватися квартирою.

Позивачка просила прийняти рішення про зняття відповідача з реєстраційного обліку в цій квартирі.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 9 серпня 2004 р. позов задовольнив.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 18 листопада 2004 р. рішення суду першої інстанції скасував і постановив передати справу на новий розгляд до того ж суду.

Під час нового розгляду справи М.І.Я. пред’явив зустрічний позов до М.І.В., Ч., Є. та С. про визнання права власності на 1/2 частини квартир, визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, посилаючись на те, що він з листопада 1999 р. перебував із М.І.В. у фактичних шлюбних відносинах, а з липня 2000 р. — у шлюбі. Упродовж періоду спільного проживання за спільні кошти 25 травня 2000 р. вони придбали 184/1000 частини спірної квартири № 2, а вже за час шлюбу 7 квітня 2004 р. вони купили квартиру № 142, тому зазначені помешкання є їхньою спільною сумісною власністю. У серпні 2004 р. він дізнався, що М.І.В. розірвала з ним шлюб і без його на те згоди розпорядилася квартирами, а саме: 7 серпня 2004 р. подарувала Ч. 184/1000 частини квартири № 2, а 9 серпня 2004 р. продала квартиру № 142 Є., яка в свою чергу продала цю квартиру С.

М.І.Я. просив визнати за ним право власності на 1/2 частини від 184/1000 частин квартири № 2 та на 1/2 частини квартири № 142, визнати недійсними договір дарування 184/1000 частин квартири № 2, укладений 7 серпня 2004 р. між М.І.В. та Ч., договір купівлі-продажу квартири № 142, укладений 9 серпня 2004 р. між М.І.В. та Є., а також договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений 21 серпня 2004 р. між Є. та С.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 19 квітня 2007 р. в задоволенні позову М.І.В. відмовив, а зустрічний позов задовольнив.

Зазначене рішення в апеляційному порядку оскаржили М.І.В. та С.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 6 лютого 2008 р. апеляційну скаргу М.І.В. відхилив, рішення суду першої інстанції залишив без змін. Він також рішенням від 22 жовтня 2008 р. частково задовольнив апеляційну скаргу С., постановив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 р. в частині вирішення позову М.І.В. та зустрічного позову М.І.Я. про визнання права власності на 1/2 частини від 184/1000 частин квартири № 2, визнання недійсним договору дарування цих частин квартири, укладеного 7 серпня 2004 р. між М.І.В. та Ч., та в цій частині ухвалив нове рішення про задоволення позову М.І.В. до М.І.Я. про усунення перешкод у користуванні квартирою та про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог М.І.Я.; у решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У касаційній скарзі С. просила скасувати ухвалені в справі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 р., ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 лютого 2008 р. та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовів.

Ч. та Є. в касаційній скарзі просили скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

С. та М.І.Я. також звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами щодо рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2008 р.

У касаційній скарзі М.І.Я. просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. С. просила скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на ті самі причини.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 318 ЦПК залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в ч. 1 цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянув апеляційну скаргу С. та за результатами розгляду скарги С. 22 жовтня 2008 р. цей суд ухвалив рішення про часткове скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 р. У частині позовів апеляційний суд ухвалив нове рішення по суті, при цьому не вирішив питання про скасування своєї ухвали від 6 лютого 2008 р., якою це ж рішення суду першої інстанції в повному обсязі залишене без змін.

З огляду на положення ст. 223 ЦПК зазначені обставини призвели до суперечностей у питанні набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 р.

За таких обставин постановлені в справі ухвала та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційні скарги М.І.Я., Ч., Є., С. задовольнила частково: ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 6 лютого 2008 р. та рішення від 22 жовтня 2008 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.