Верховний Суд України на спільному засіданні суддів Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії розглянув у судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2006 р. кримінальну справу за клопотанням заступника прокурора Запорізької області, внесеним поданням п’яти суддів, про перегляд в порядку виключного провадження вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2004 р. щодо П.

Цим вироком П., 28 жовтня 1960 р. народження, який 28 березня 2003 р. судився за ст.ст. 364 ч.2, 367 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням із встановленням однорічного іспитового строку, постановою Запорізького районного суду від 19 квітня 2004 р. від покарання звільнений після закінчення іспитового строку, –

засуджений за ст. 364 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років розбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням попереднього вироку шляхом поглинення покарань остаточно визначено за сукупністю злочинів 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням однорічного іспитового строку.
П. визнано винним в тому, що він, обіймаючи посаду голови правління СВК “Конка”, що розташоване за юридичною адресою по вул. Леніна, 67 у с. Григорівка Запорізького району Запорізької області і є правонаступником КСП "Конка", діючи в інтересах третіх осіб, а саме: ТОВ “Орис-Нива”, ФХ “Економія”, громадян П.М., О. та М., які займаються індивідуальною сільськогосподарською діяльністю, порушуючи законні права пайовиків КСП “Конка” розпоряджатися своїми паями, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, без проведення загальних зборів власників майнових паїв 30 жовтня 2002 р. виніс на розгляд правління СВК "Конка" питання розподілу майна власників майнових паїв, на якому одноособово виділив в натурі майно 97 власників майнових паїв, котрі виявили бажання перейти із своїми майновими паями до інших сільськогосподарських підприємств, на загальну суму 224 511 грн. Зазначеними протиправними діями П. спричинив іншим 148 власникам майнових паїв матеріальну шкоду у розмірі 487 218 грн.
В апеляційному і касаційному порядку справа не розглядалася.
У клопотанні прокурора порушено питання про зміну вироку місцевого суду щодо П. через неправильне застосування кримінального закону – безпідставного застосування положень ч.4 ст. 70 КК України при призначенні остаточного покарання засудженому, який на час постановлення останнього вироку був звільнений від призначеного попереднім вироком покарання після закінчення іспитового строку. Прокурор просить виключити з вироку це рішення суду.
У поданні п’яти суддів, які вважають клопотання обґрунтованим, наведено аналогічні підстави для перегляду вироку щодо П.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування заступника Генерального прокурора України про обґрунтованість клопотання та подання суддів, які підлягають задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у клопотанні доводи, судді спільного засідання вважають, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та доданих прокурором до клопотання додаткових матеріалів, постановою Запорізького районного суду від 19 квітня 2004 р. П. був звільнений від призначеного за попереднім вироком цього ж суду від 28 березня 2003 р. покарання із застосуванням ст. 75 КК України у зв’язку з закінченням встановленого іспитового строку.
Передбачений ст. 364 ч.2 КК України злочин, за який П. засуджено оскаржуваним вироком від 23 вересня 2004 р. у даній справі, вчинений ним до постановлення попереднього вироку.
Місцевий суд, призначаючи П. остаточне покарання за останнім вироком на підставі ч.4 ст. 70 КК України, не урахував, що на час його постановлення засуджений був звільнений від призначеного з випробуванням покарання за попереднім вироком у зв’язку з закінченням встановленого іспитового строку, а тому відповідно сукупності злочинів немає.
Оскільки, за відсутності до того підстав, суд застосував до засудженого П. положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні йому остаточного покарання за останнім вироком від 23 вересня 2004 р., то це рішення суду є помилковим і підлягає виключенню з вироку, про що обґрунтовано порушено питання у клопотанні прокурора.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 400⁴, 400¹⁰ КПК України, Верховний Суд України
Клопотання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2004 р. щодо П. змінити – виключити призначене йому покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України і вважати П. засудженим за ст. 364 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням протягом встановленого однорічного іспитового строку.