Вищий адміністративний суд України, повертаючи касаційну скаргу, не застосував правила ч. 6 ст. 103 КАС України та не врахував, що закінчення місячного строку для подання касаційної скарги припало на вихідний день, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що позивач, подавши скаргу наступного за вихідним дня, пропустив зазначений строк

22 грудня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (далі — ВАТ) справу за його позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області (далі — Інспекція) про визнання нечинним рішення, встановила:

У жовтні 2008 р. ВАТ звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Інспекції від 25 грудня 2007 р. № 191 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2008 р. позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 6 травня 2009 р. рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2009 р. касаційну скаргу ВАТ на постанову апеляційного суду залишив без розгляду як таку, що подана після закінчення строку касаційного оскарження та без заяви про його поновлення.

У скарзі ВАТ порушило питання про скасування цієї ухвали касаційного суду з підстав, передбачених п. 1 ст. 237 КАС, та направлення справи до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. На підтвердження зазначеного позивач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2008 р., в якій, на його думку, статті 103, 212 КАС застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У ч. 2 ст. 212 КАС зазначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС — з дня складення постанови в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 160 зазначеного Кодексу у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять днів із дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

Як убачається з матеріалів справи, 6 травня 2009 р. в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, а в повному обсязі її складено 7 травня 2009 р.

За змістом частин 1, 3 ст. 103 КАС перебіг процесуального строку, що визначається місяцями, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, та закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Відповідно до ч. 6 названої статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки на 7 червня 2009 р. (неділя) припав неробочий, у зв’язку зі святкуванням Трійці, день, то вихідний згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП перенесено на 8 червня 2009 р., тому останнім днем зазначеного процесуального строку слід вважати 9 червня 2009 р.

З наданої позивачем квитанції про поштове відправлення вбачається, і це також зазначено в оскаржуваній ухвалі касаційного суду, що скарга подана (здана на пошту) 9 червня 2009 р., тобто у встановлений для цього законом строк.

Отже, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права Вищий адміністративний суд України дійшов помилкового висновку, що ВАТ пропустило строк на касаційне оскарження.

Допущене Вищим адміністративним судом України порушення вимог чинного процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ВАТ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2009 р. скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.