Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у касаційному порядку 2009 ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України і військової судової колегії  від 13 лютого 2009 р. (витяг)<br><i>Відповідно до положень ст. 236(8) КПК розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом під час розгляду справи по суті.</i>

Відповідно до положень ст. 2368 КПК розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом під час розгляду справи по суті.


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України і військової судової колегії від 13 лютого 2009 р.
(витяг)

Старший слідчий відділу податкової міліції постановою від 27 серпня 2007 року порушив кримінальну справу відносно С. за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом пособництва не встановленим слідством особам у фіктивному підприємництві.

Цією ж постановою дана кримінальна справа об’єднана в одне провадження з іншою кримінальною справою, яка розслідувалась стосовно службових осіб TOB за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України; службових осіб ВАТ за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України; службових осіб TOB, TOB за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України; невстановлених слідством осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом фіктивного підприємництва з використанням реквізитів TOB, ПП та TOB.

У ході досудового слідства зібрані дані, які вказують на те, що невстановлені особи з метою ухилення від сплати податків, підроблюючи підписи на офіційних документах, використовуючи печатку та діючи від імені службових осіб TOB, незаконно зменшили податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 845282 грн.

У подальшому невстановлені особи, які зареєстрували і діяли від імені службових осіб TOB, у вересні 2006 року, діючи повторно, зареєстрували TOB, банківський рахунок якого використовувався для надходження коштів від ПП та перерахування коштів TOB. Засновники TOB, ПП та TOB Ю., П. та К. дали показання, що на прохання невстановлених слідством осіб за грошову винагороду без мети займатися фінансово-господарською діяльністю підписали установчі документи відповідних підприємств, не мали відношення до їх фінансово-господарської діяльності, договорів та угод від імені підприємств не укладали, директорів та бухгалтерів не призначали, не складали та не подавали звітності до контролюючих органів.

Під час розслідування цієї кримінальної справи 23 серпня 2007 при проведенні огляду місця події у С. було виявлено та вилучено спортивну сумку з грошовими коштами на суму 1 млн. доларів США та банківські виписки по розрахунковому рахунку TOB за 2007 рік, що стало приводом для порушення кримінальної справи щодо С., а підставами – достатні дані, суть яких, за постановою старшого слідчого, зводились до того, що вилучені грошові кошти у С. та банківські виписки по рахунку ТОВ можуть свідчить про причетність С. до передачі грошових коштів та банківських документів ТОВ службовим особам, щодо яких раніше було порушено кримінальну справу, за таких підстав справи було об’єднано в одне провадження.

Після порушення кримінальної справи 29 серпня 2007 року під час проведення обшуку у квартирі, де проживав С., було виявлено та вилучено кліше печаток кількох ТОВ та ПП.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2007 року частково задоволено скаргу представників С. і скасовано зазначену постанову про порушення кримінальної справи, та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо нього на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину, а в частині об’єднання кримінальних справ в одне провадження скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2007 року постанову залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 травня 2008 року касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишено без задоволення, а зазначені судові рішення – без зміни.

У клопотанні про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК України, заступник Генерального прокурора України порушив питання про скасування судових рішень щодо С. у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, оскільки кримінальну справу щодо С. порушено відповідно до вимог ст. 94 КПК України при наявності приводів і підстав – достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення С. та його захисника про залишення судових рішень без зміни, висновок заступника Генерального прокурора України про скасування судових рішень і направлення матеріалів справи, на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та викладені в клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 13 ст. 2368 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, зокрема, чи є в заяві або повідомленні про злочин дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з матеріалів справи, суддя місцевого суду розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо С., порушив вимоги вказаного закону, перевіряючи приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті – дав оцінку протоколу огляду місця події щодо виявлених і вилучених грошей, та виписки по рахунковому рахунку ТОВ за 2007 рік.

Також, вказав про відсутність доказів належності вказаних грошових коштів фірмам та посадовим особам, щодо яких раніше було порушено кримінальну справу.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора на рішення місцевого суду щодо С. в порушення вимог ч. 2 ст. 377 КПК України залишаючи апеляцію без задоволення, в ухвалі не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Суд касаційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість судових рішень місцевого та апеляційного суду щодо С., не дав оцінки порушенням вимог ч. 13 ст. 2368 та ч. 2 ст. 377 КПК України, а додатково ще й зазначив, що постанова про порушення кримінальної справи не містить об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Хоча відповідно до вимог ст. 64 КПК України встановлення та формулювання об’єктивної сторони злочину є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового слідства, а оцінка достатності та допустимості доказів повинна даватися судом при постановленні у справі остаточного рішення по суті.

За таких обставин судові рішення визнані такими, що не можуть залишатися в силі, оскільки при їх постановленні було допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на їх правильність.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд України скасував постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2007 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 травня 2008 рок щодо С., а справу направив на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.