Суд касаційної інстанції, оцінюючи обставини, що перешкоджають здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.
Не давши оцінки тій обставині, що в судовому засіданні суд апеляційної інстанції оголосив вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали сторона мала змогу ознайомитися тільки після її одержання, касаційний суд помилково визнав, що пропущений строк на касаційне оскарження поновити неможливо ^*

23 лютого 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області (далі — ДПІ) справу за її позовом до відкритого акціонерного товариства «Новокаховський хлібозавод» (далі — ВАТ), товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв НТС» (далі — ТОВ) про визнання недійсним правочину та стягнення коштів, встановила:

У червні 2007 р. ДПІ звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним укладений між відповідачами договір поставки з реалізації продуктів харчування від 15 липня 2005 р. № 56/06 (далі — договір поставки).

Господарський суд Херсонської області постановою від 9 серпня 2007 р. позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2009 р. скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі в частині визнання недійсним договору поставки. Суд прийняв нову постанову, якою відмовив ДПІ у задоволенні позову в частині стягнення з ВАТ на користь держави отриманих за правочином коштів на загальну суму 2 млн 430 тис. 424 грн 97 коп. та стягнення з ТОВ на користь ВАТ суми грошових коштів, отриманих на виконання правочину.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2009 р. у задоволенні заяви ДПІ про поновлення строку на касаційне оскарження відмовив, а касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 р. залишив без розгляду.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, пославшись на порушення норм процесуального права, просила переглянути за винятковими обставинами і скасувати зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

У ч. 2 ст. 212 КАС ^(*)1 передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС ^(*) — з дня складення постанови в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена у присутності представників сторін, тому дійшов висновку, що їх було належним чином повідомлено про її винесення. При цьому суд касаційної інстанції не взяв до уваги, що позивач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з повним текстом ухвали. Сам по собі факт участі позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не може свідчити про неповажність причин пропуску ним строку на касаційне оскарження за умови, що на порушення вимог ч. 2 ст. 167 КАС ^(*) апеляційний суд копію ухвали йому не видав, оскільки вона не була складена в повному обсязі.

29 квітня 2009 р. Одеський апеляційний адміністративний суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали позивач мав змогу ознайомитися тільки після її одержання (вхідний № 9844/10 від 24 липня 2009 р.). Залишивши зазначену обставину поза увагою, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Цей висновок є помилковим, оскільки не ґрунтується на зазначених вище нормах процесуального права.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 р. не ґрунтується на вимогах процесуального закону, є незаконною і підлягає скасуванню, а справа — направленню до цього самого суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ДПІ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 р. скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

^* Публікується повний текст судового рішення з незначною редакційною правкою.

¹ Тут так позначаються статті законів України, чинні на час розгляду справи, але які були змінені відповідно до Закону від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій України».