Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Вищого господарського суду України від 26.05.2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Литво” до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У травні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Литво” звернулося з позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з тих мотивів, що відповідачем зроблено неправомірний висновок про те, що позивач не мав право на застосування нульової ставки оподаткування податку на додану вартість при експортуванні товару.
Відповідач позов не визнавав посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2004 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.11.2004 року, позов задоволено з мотивів безпідставності нарахування сум податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2005 року залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих підстав.
Ухвалою від 28 липня 2005 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26 травня 2005 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.
Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року за №11 (зі змінами, внесеними постановами від 24.04.1981 року за №4, від 25.12.1992 року за №13 та від 25.05.1998 року за №15) “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Судами, в порушення положень статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, не надано належної оцінки твердженню Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про фактичну відсутність товару, задекларованому позивачем в експортних митних вантажних деклараціях.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, не звернули уваги на той факт, що митними органами Придністровської Молдавської Республіки була встановлена фактична відсутність товару, який було задекларовано позивачем, про що було складено відповідні документи стосовно порушень митних правил.
Згідно статті 115 Митного кодексу України (чинного на момент здійснення експортних операцій) невідповідність вантажу товаросупровіднім документам, – вантажним митним деклараціям, є порушенням митного законодавства України.
Зазначені обставини впливають на достовірність експортних митних вантажних декларацій, на підставі яких товариство з обмеженою відповідальністю “Литво” застосувало нульову ставку при обчисленні податку на додану вартість.
Також не можна погодиться з висновком господарських судів про те, що для застосування нульової ставки при обчисленні податку на додану вартість достатньо лише наявність митної вантажної декларації, оскільки підставою для її застосування є фактичне вивезення товару за межі митної території України.
Вищий господарський суд України на вказані обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 26.05.2005 року, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 19.11.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2004 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рушення.
Керуючись статтями 111¹⁷-111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 26.05.2005 року у справі №6/230, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.11.2004 року та рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2004 року – скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.