Відповідно до ст. 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
Вирок суду змінено, оскільки вчинення засудженим крадіжки за участю малолітньої дитини, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність за цей злочин, не можна кваліфікувати як крадіжку, вчинену групою осіб

Скадовський районний суд Херсонської області вироком від 3 березня 2008 р. засудив С. за ч. 3 ст. 185 КК на три роки позбавлення волі та на підставі статей 75, 104 цього Кодексу звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Відповідно до ст. 76 КК засудженого зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

С. визнано винним у тому, що 22 серпня 2006 р. він за попередньою змовою з малолітнім М. проник до будинку, звідки викрав гроші в сумі 500 грн та мобільний телефон, заподіявши потерпілій Я. матеріальну шкоду на суму 750 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області порушив питання про зміну вироку у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій С. за ознакою вчинення злочину групою осіб.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила його з таких підстав.

С. обвинувачений та визнаний винним у вчиненні крадіжки групою осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КК злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо в ньому брали участь декілька виконавців без попередньої змови між собою.

Проте диспозицією ст. 185 КК встановлено відповідальність за вчинення крадіжки групою осіб за попередньою змовою між собою.

Разом із тим будь-яка форма співучасті передбачає умисну спільну участь у вчиненні умисного злочину декількох суб’єктів злочину, якими можуть бути лише фізичні осудні особи, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Згідно зі ст. 22 КК кримінальній відповідальності за крадіжку підлягають особи, які досягли 14-річного віку.

Із матеріалів справи вбачається, що малолітній М. (1993 р. н.) на момент учинення злочину не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за крадіжку, тому він не міг вважатися співучасником цього злочину. Постановою районного суду від 3 березня 2008 р. щодо М. застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд опікуна.

Отже, висновок суду про те, що С. вчинив інкримінований йому злочин у співучасті, є таким, що суперечить чинному кримінальному закону.

У зв’язку з наведеним колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України виключила з вироку Скадовського районного суду Херсонської області від 3 березня 2008 р. щодо С. кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину групою осіб» та посилання суду на те, що засуджений вчинив злочин за попередньою змовою з малолітнім М. У решті вирок залишено без змін.