За змістом ст. 112 ГПК України роз’яснення чинних положень законодавства щодо компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі.
Отже, правові висновки суду про підстави скасування постанови за нововиявленими обставинами є помилковими, не відповідають вимогам закону і спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду

У травні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) «Українська продовольча компанія» звернулося в Господарський суд м. Києва із позовом до Антимонопольного комітету України (далі — АМК) про визнання недійсним рішення АМК від 24 лютого 2006 р. № 60-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі — рішення № 60-р).

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що висновки відповідача у рішенні № 60-р не відповідають вимогам ст. 41 Закону від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі — Закон № 2210-ІІІ), оскільки ґрунтуються на припущеннях АМК. Зростання ціни на цукор у весняно-літній період 2005 р. викликане об’єктивними чинниками. Приймаючи оспорюване рішення, АМК не взяв до уваги тієї обставини, що угоди у будь-якій формі, які б свідчили про монопольну змову між ТОВ «Українська продовольча компанія», ТОВ «Агропродінвест», ТОВ «Цукровий союз», ТОВ «Гала-Трейд», ТОВ «Астарта-Київ», ТОВ «ТД «АПО «Цукровик Полтавщини» і ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини», не укладалися, а поведінка цих суб’єктів на ринку, зокрема щодо визначення цінової політики, не узгоджувалась.

Господарський суд м. Києва ухвалами від 24 і 25 травня, 8 і 30 червня та 11 вересня 2006 р. порушив провадження за позовними заявами третіх осіб, які заявили самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Астарта-Київ», ТОВ «АПО «Цукровик Полтавщини», ТОВ «ТД «АПО «Цукровик Полтавщини», ТОВ «Цукровий союз» — про визнання рішення недійсним, за позовом ТОВ «Гала-Трейд» до АМК — про визнання рішення частково недійсним та за позовом ТОВ «Агропродінвест» до АМК — про визнання рішення недійсним.

Цей же суд ухвалою від 19 січня 2007 р. зазначені справи об’єднав в одне провадження та рішенням від 26 липня 2007 р. позовні вимоги задовольнив, визнавши недійсним рішення № 60-р.

Рішення суду вмотивовано тим, що висновок АМК про відсутність конкуренції між визнаними винними суб’єктами ґрунтується виключно на факті синхронного підвищення ними ціни на цукор. Оспорюване рішення АМК не містить одного з головних складових правопорушення — наявності реального чи уявного обмеження конкуренції на ринку. Суд також зазначив, що при прийнятті рішення № 60-р АМК належним чином не дослідив питання про: наявність чи відсутність об’єктивних причин для підвищення ціни на цукор у весняно-літній період 2005 р.; наявність причинного зв’язку між діями визнаних винними суб’єктів господарювання та наслідками у вигляді підвищення ціни на цукор; їх частку на ринку оптової торгівлі цукром для споживання населенням, і, відповідно, можливість впливати на ціну на ринку цукру. При цьому суд послався на статті 6, 12, 59 Закону № 2210-ІІІ.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 3 жовтня 2007 р. зазначене рішення скасував і в задоволенні позовів відмовив. Постанова вмотивована посиланням на те, що у період із січня до червня 2005 р. темпи зростання середнього рівня роздрібних цін на цукор у роздрібній торгівлі становили 149,3 %, а в період із січня до липня 2005 р. — 164,9 %. За аналогічні періоди 2002 р. зростання цін становило відповідно 103,8 % та 104,5 %, 2003 р. — 123,5 % та 117,5 %, 2004 р. — 107,1 % та 107,4 %.

Пославшись на ст. 6 Закону № 2210-ІІІ, суд вказав на те, що зазначені вимоги Закону допускають вчинення антиконкурентних домовленостей не тільки у вигляді активних дій з укладення договору у будь-якій формі, а й у вигляді мовчазної відмови від змагання, яке є невід’ємною частиною економічної конкуренції відповідно до ст. 1 цього Закону. Суд апеляційної інстанції також указав на необґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо недослідження відповідачем темпів зростання та обсягів споживання цукру промисловими споживачами, оскільки відповідно до листа Міністерства економіки України від 27 вересня 2005 р. за останні три роки виробництво кондитерської продукції, виробники якої є основними промисловими споживачами цукру, поступово збільшується, але цей показник є незначним. Темпи зростання виробництва кондитерських виробів у 2004 р. порівняно з 2003 р. склали 109,5 %, а у 2005 р. порівняно з 2004 р. — 99,4 %. Тобто оцінка обсягів виробництва кондитерської продукції свідчить про їх скорочення у 2005 р., що також не могло вплинути на підвищення ціни на цукор.

Вищий господарський суд України постановою від 11 березня 2008 р. зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Верховний Суд України ухвалою від 22 травня 2008 р. відмовив у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду.

24 червня 2008 р. ТОВ «Астарта-Київ» та ТОВ «Цукровий союз» звернулися до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 р. за нововиявленими обставинами.

Переглянувши зазначену постанову від 3 жовтня 2007 р. за нововиявленими обставинами, Київський апеляційний господарський суд постановою від 24 липня 2008 р. її скасував, а рішення суду першої інстанції від 26 липня 2007 р. залишив без змін. При цьому як нововиявлену обставину апеляційний господарський суд визнав лист АМК від 23 травня 2006 р. «Про розгляд звернення», у якому останній роз’яснив ТОВ «Цукровий комбінат «Слов’янський», що відповідно до покладених на Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі — Держкомрезерв) завдань він повинен вживати заходів для стабілізації економіки, зокрема у разі виникнення диспропорції між попитом та пропозицією на внутрішньому ринку, що також передбачено і в ст. 3 Закону від 24 січня 1997 р. № 51/97-ВР «Про державний матеріальний резерв» (далі — Закон № 51/97-ВР). З огляду на цей лист апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у весняно-літній період 2005 р. дефіциту на ринку цукру, а отже, про відсутність у діях зазначених суб’єктів господарювання щодо підвищення ціни на цукор порушень конкурентного законодавства.

Вищий господарський суд України постановою від 14 жовтня 2008 р. постанову суду апеляційної інстанції від 24 липня 2008 р. залишив без змін з тих же підстав.

18 грудня 2008 р. колегія суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою АМК порушила провадження з перегляду у касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду. У своїй скарзі АМК просив скасувати оскаржену постанову з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 р., з якою погодився суд касаційної інстанції, вимогам зазначеної статті не відповідає.

Як указано в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 р. № 1 «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили», не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розд. XIII ГПК.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Задовольняючи заяву ТОВ «Астарта-Київ» і ТОВ «Цукровий союз» про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, апеляційний господарський суд цього не врахував, а суд касаційної інстанції на це уваги не звернув.

Як на нововиявлену обставину ТОВ «Астарта-Київ» і ТОВ «Цукровий союз» послалися на лист АМК від 23 травня 2006 р. «Про розгляд звернення».

З цим погодитися не можна з таких підстав.

Як убачається із зазначеного листа, АМК у відповідь на звернення ТОВ «Цукровий комбінат «Слов’янський» роз’яснив цьому суб’єкту господарювання зміст законодавчих приписів щодо призначення державного резерву та покладених на Держкомрезерв завдань зі здійснення управління державним резервом.

Зокрема, АМК зазначив, що «відповідно до покладених на нього завдань Держкомрезерв повинен вживати заходів для стабілізації економіки, зокрема у разі виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку, що також передбачено і в ст. 3 Закону № 51/97-ВР».

Водночас у вказаному листі АМК дійшов висновку, що оскільки у весняно-літній період 2005 р. на ринку цукру України спостерігалося різке підвищення цін, то дії Уряду щодо стабілізації ситуації на ринку цукру не суперечать нормам чинного законодавства.

За змістом ст. 112 ГПК роз’яснення чинних положень законодавства щодо компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі.

Тобто правові висновки суду апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, щодо підстав скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2007 р. за нововиявленими обставинами є помилковими, не відповідають вимогам закону і спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду.

Враховуючи наведене, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, касаційну скаргу АМК задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 р. та Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2008 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.