Відповідно до роз’яснення, що міститься у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілих Д.М. та Д.О. по 350 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 28 лютого 2007 р. зазначений вирок змінив: перекваліфікував дії Б. з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 190 КК, призначивши йому за цим законом покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі. У порядку, передбаченому ст. 365 КПК, виключено з вироку вказівку суду на таку обтяжуючу покарання обставину, як рецидив злочинів. У решті вирок залишено без змін.

З урахуванням змін, внесених до вироку судом апеляційної інстанції, Б. визнано винним у тому, що 10, 11 та 12 жовтня 2006 р. він шляхом обману повторно заволодів мобільними телефонами потерпілих Д.М., Д.П., С., К., Д.О. вартістю відповідно 230, 150, 378, 900 та 230 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області порушив питання про скасування судових рішень щодо Б. і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Він зазначив, що районний суд, розглядаючи справу в порядку, встановленому ст. 299 КПК, не звернув уваги на те, що Б. фактично свою вину за ч. 2 ст. 186 КК визнав частково, оскільки згідно з показаннями останнього в його діях наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 цього Кодексу. За таких обставин, на думку заступника прокурора, цей суд повинен був повно й усебічного дослідити докази у справі. Крім того, він послався на те, що апеляційний суд при розгляді справи за апеляціями засудженого та його захисника, в яких порушувалося питання про скасування вироку через неправильне застосування кримінального закону та суворість призначеного покарання, всупереч вимогам ст. 365 КПК не провів судове слідство, але перекваліфікував дії Б. з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 190 КК.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно має бути задоволене частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув її за правилами, передбаченими ст. 299 КПК, обмежившись тільки допитом Б.

Встановлено також, що засуджений та його захисник подали на вирок апеляції, які апеляційний суд задовольнив частково, а вирок щодо Б. змінив, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 190 КК.

Згідно з вимогами ст. 365 КПК вирок суду першої інстанції перевіряє апеляційний суд у межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299, ст. 3011 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Крім того, відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Апеляційний суд на порушення вказаних вимог закону без проведення судового слідства в порядку, передбаченому ст. 362 КПК, дійшов висновку про те, що засуджений Б. заволодів телефонами потерпілих шляхом обману, перекваліфікувавши його дії на ч. 2 ст. 190 КК.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 лютого 2007 р. і направила справу на новий апеляційний розгляд.