Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З’ясувавши, що відповідач у встановленому законом порядку подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право на спадщину не отримав, суд дійшов помилкового висновку, що спірна частка квартири не належить відповідачу і що його не може бути позбавлено цієї частки на підставі ст. 365 ЦК України

У жовтні 2007 р. Л.В. звернулася до суду з позовом до Л.С. про припинення права на частку у спільному майні.

Позивачка зазначила, що їй та її чоловіку Л.Б. на праві спільної сумісної власності належала квартира. Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину і стала власником 3/4 частки квартири. Іншим спадкоємцем після смерті чоловіка є відповідач Л.С. Пославшись на те, що відповідач у квартирі не проживає, витрат на її утримання не несе, житлом забезпечений, а належна йому частка в квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, Л.В. просила припинити частку відповідача в квартирі за умови, що вона сплатить на його користь відповідну грошову компенсацію.

11 грудня 2007 р. Л.В. померла.

Після смерті позивачки у справу вступив її процесуальний правонаступник М., який підтримав позов.

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 24 березня 2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 р., у позові відмовив.

У касаційній скарзі М., пославшись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача виникло право успадкувати 1/4 частку спірної квартири, однак свідоцтва про право на спадщину він досі не отримав і відповідно до ч. 2 ст. 1299 ЦК право власності на спірну частку квартири так і не набув, а тому його право на цю частку не може бути припинено судом.

Однак із такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд установив, що спадщина на 1/2 частку спірної квартири відкрилася 15 травня 2006 р. внаслідок смерті Л.Б. — співвласника квартири. Л.В. прийняла спадщину, одержавши 13 липня 2007 р. відповідне свідоцтво про право на спадщину. Л.С. у встановленому законом порядку подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право на спадщину не отримав.

Встановивши такі обставини, суд на порушення вимог ст. 212 ЦПК належної оцінки їм не дав і дійшов помилкового висновку, що спірна 1/4 частка квартири не належить відповідачу і що його не може бути позбавлено цієї частки на підставі ст. 365 ЦК.

Таким чином, суд допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду України касаційну скаргу М. задовольнила: рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2010 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.