За загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.
Диспозиція ст. 27 Закону України «Про нотаріат», в якій передбачено можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди за наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідності встановлення решти складових правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову до приватного нотаріуса про відшкодування шкоди, суд правильно виходив із того, що порушень чинного законодавства у вчиненні нотаріальних дій приватний нотаріус не допустив, стосовно нього немає вироку суду, яким було б підтверджено його незаконні дії або недбалість, що призвели до спричинення шкоди, а також немає судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано дії приватного нотаріуса незаконними і встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та заподіяною позивачці шкодою. Крім того, нотаріус не має повноважень перевіряти законність видачі посвідчення тій чи іншій особі

У листопаді 2007 р. С. звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса В., приватного нотаріуса М., закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кремінь» (далі — страхова компанія) про відшкодування матеріальної шкоди.

Позивачка послалася на те, що 15 березня 2006 р. вона уклала договір купівлі-продажу квартири, який посвідчив приватний нотаріус Донецького нотаріального округу М. Згідно з цим договором вона купила квартиру в м. Донецьку. Продавця Д. за договором купівлі-продажу представляв Й., який діяв на підставі довіреності від 12 січня 2006 р., посвідченої приватним нотаріусом Харцизького нотаріального округу В.

Київський районний суд м. Донецька рішенням від 26 липня 2007 р. довіреність від 12 січня 2006 р. та договір купівлі-продажу квартири від 15 березня 2006 р. визнав недійсними, постановив зобов’язати С. повернути Д. зазначену квартиру.

Позивачка вважала, що через неналежне ставлення відповідачів В. та М. до виконання своїх обов’язків їй завдано матеріальної шкоди. На думку С., приватний нотаріус В. під час складання 12 січня 2006 р. довіреності порушила вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджено наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 р. № 20/5; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882; далі — Інструкція) та вимоги Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» (далі — Закон), а під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 15 березня 2006 р. приватний нотаріус М. порушив вимоги Інструкції. Матеріальну шкоду С. просила відшкодувати в повному обсязі.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2008 р. позов задоволено частково: стягнуто з В. на користь С. 133 тис. 13 грн 67 коп. матеріальної шкоди та судові витрати, також 1 тис. 279 грн державного мита в дохід держави; стягнуто зі страхової компанії на користь С. 26 тис. 200 грн матеріальної шкоди. У задоволенні вимог до М. відмовлено.

Апеляційний суд Донецької області рішенням від 25 грудня 2008 р. зазначене рішення місцевого суду в частині стягнення на користь С. із приватного нотаріуса В. і страхової компанії матеріальної шкоди та судових витрат скасував і постановив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

С. звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постановлені судові рішення й ухвалити нове — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 27 Закону шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Місцевий суд при вирішенні справи виходив із того, що довіреність, видану приватним нотаріусом В. на підставі тимчасового посвідчення особи Д. від 15 жовтня 2005 р., Київський районний суд м. Донецька рішенням від 26 липня 2007 р. визнав недійсною. У тимчасове посвідчення вклеєна фотографія не Д., паспорта вона не втрачала. Згідно з довідкою ВГІРФО Київського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області тимчасове посвідчення на ім’я Д. не видавалось. У висновку судово-почеркознавчої експертизи від 5 грудня 2006 р. йдеться про те, що підпис у довіреності не належить Д.

Пізніше приватний нотаріус М. видав громадянину Й., який діяв на підставі зазначеної довіреності, дублікат правовстановлюючого документа на квартиру і зареєстрував його у Державному реєстрі договорів. 15 березня 2006 р. було зареєстровано договір купівлі-продажу квартири. Особу Й. нотаріус М. засвідчив за його паспортом та ідентифікаційним номером.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що приватний нотаріус В., посвідчуючи довіреність від 12 січня 2006 р., порушила вимоги пунктів 12,13 Інструкції та вимоги ст. 43 Закону, а тому на підставі ст. 27 Закону повинна відшкодувати С. матеріальну шкоду в розмірі 158 тис. 784 грн. Але з огляду на те, що приватний нотаріус застрахувала свою відповідальність перед третіми особами у страховій компанії на суму 26 тис. 200 грн, ця сума мала бути стягнута саме зі страхової компанії, а решта — із приватного нотаріуса В. У задоволенні позову до приватного нотаріуса М. суд відмовив, оскільки не встановив у його діях порушення вимог законодавства.

За загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв’язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.

Диспозиція ст. 27 Закону, в якій передбачено можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди за наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідності встановлення решти складових правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що порушень чинного законодавства у вчиненні нотаріальних дій приватний нотаріус В. не допустила, стосовно неї немає вироку суду, яким було б підтверджено її незаконні дії або недбалість, що призвели до спричинення шкоди, а також немає судового рішення, що набрало законної сили, яким визнано дії приватного нотаріуса незаконними і встановлено причинно-наслідковий зв’язок між цими діями та заподіяною позивачці шкодою. Крім того, нотаріус не має повноважень перевіряти законність видачі посвідчення тій чи іншій особі.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Таким чином, суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив усі фактичні обставини справи, спираючись на об’єктивну оцінку наявних у ній доказів, а тому підстав для скасування рішення місцевого суду немає.

Керуючись статтями 336, 337 і 345 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу С. відхилила: рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2008 р. й рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 р. залишила без змін.