Дії засудженого, який неналежно виконував обов’язки, пов’язані із безпечною експлуатацією атракціонів, що призвело до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 367 КК України як службова недбалість

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим вироком від 30 січня 2007 р. засудив Г. за ч. 1 ст. 367 КК на два роки обмеження волі з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі функції строком на два роки, за ст. 128 цього Кодексу — на два роки обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів засудженому визначено остаточне покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі функції строком на два роки. На підставі ст. 75 КК Г. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців.

Цим вироком засуджено також К., скарги та подання щодо якого не надходили.

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим ухвалою від 27 березня 2007 р. зазначений вирок змінив: виключив із нього рішення про засудження Г. за ст. 128 КК і постановив вважати його засудженим за ч. 1 ст. 367 цього Кодексу на два роки обмеження волі з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі функції строком на два роки. На підставі ст. 75 КК засудженого звільнено від відбування основ-ного покарання з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Г. визнано винуватим у допущенні такої службової недбалості. 16 серпня 2005 р. він унаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них порушив вимоги підпунктів 2.1, 2.9 п. 2 Посадової інструкції заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) з експлуатації атракціонів та охорони праці — не забезпечив технічно правильну експлуатацію атракціону, що експлуатується ТОВ. Крім того, Г. не дотримався вимог підпунктів 7.1, 7.3 п. 7 Керівництва з експлуатації атракціонів — не здійснив належний контроль надійності кріплення всіх збірних одиниць, не забезпечив утримання атракціонної техніки у технічно справному стані та безпечні умови її роботи шляхом організації належного обслуговування і ремонту, а також зазначеного дня був відсутній на робочому місці та не брав участі у щоденному огляді атракціону, проте поставив свій підпис у журналі на підтвердження його придатності до експлуатації.

Того ж дня під час експлуатації атракціону перекинулася його кабіна, де перебували малолітня Д. та неповнолітній Л., які впали з висоти на землю. Унаслідок падіння Д. отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а Л. — легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений Г. просив скасувати судові рішення і закрити справу, оскільки вважав, що його засуджено безпідставно.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що її слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 398 КПК підставами для скасування або зміни касаційною інстанцією рішення місцевого та апеляційного судів є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості Г. у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 367 КК злочину за викладених у вироку обставин є правильним. Зокрема, він ґрунтується на показаннях: засудженого Г., який не заперечував, що 16 серпня 2006 р. він не брав участі у проведенні щоденної перевірки справності атракціону, а після усної доповіді механіка письмово підтвердив придатність атрак-ціону до експлуатації; свідка З. (директора ТОВ), яка зазначила, що згідно з наказом Г. і К. було призначено відповідальними за безпеку експлуатації атракціонів, тобто вони повинні були щодня перевіряти їх технічний стан; свідка Ш., котра засвідчила, що приблизно о 10 годині Г. на робочому місці не було, за її присутності він і К. атракціон не оглядали, проте останній повідомив їй, що оглянув атракціон, тому вона може здійснювати його запуск.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи 16 серпня 2005 р. атракціон експлуатувався без дотримання вимог підпунктів 7.1, 7.3 п. 7 Керівництва з експлуатації атракціонів; дії Г. не відповідали вимогам ст. 13 Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці» та підпунктів 2.1, 2.9 п. 2 Посадової інструкції заступника директора ТОВ з експлуатації атракціонів та охорони праці.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи у малолітньої Д. було виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а в неповнолітнього Л. — легкі тілесні ушкодження.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала що Г. обґрунтовано визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК.