Cуд, кваліфікуючи дії винної особи як замах на злочин з посиланням на ст. 15 КК України, повинен зазначати у вироку відповідну частину цієї статті

Суворовський районний суд м. Херсона вироком від 5 лютого 2007 р. засудив С. за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК на чотири роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки і поклав на нього обов’язки, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 того ж Кодексу.

Постановлено також стягнути із С. на користь психіатричної лікарні 270 грн за проведення експертизи.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 10 квітня 2007 р. зазначений вирок залишив без змін.

С. визнано винним у тому, що 14 серпня 2005 р. він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, умисно з корисливих мотивів, застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого Ш., намагався відкрито заволодіти належними йому мобільним телефоном, барсеткою з грошима в сумі 200 грн та документами, проте злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі. С. заволодів лише мобільним телефоном, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 700 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області порушив питання про скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості. При цьому він послався на те, що суд, кваліфікуючи дії С., не врахував, що засуджений заволодів мобільним телефоном та мав реальну можливість ним розпоряджатися, тому грабіж вважається закінченим і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК. Крім того, прокурор зазначив, що оскільки С. намагався відкрито заволодіти барсеткою Ш., проте свій злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, дії засудженого слід кваліфікувати як закінчений замах на відкрите викрадення майна.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства С. було пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК.

Однак при постановленні вироку суд визнав С. винуватим у вчиненні замаху на грабіж та кваліфікував його дії за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК і при цьому всупереч положенням ст. 15 цього ж Кодексу не вказав: закінчений чи незакінчений був цей замах.

Крім того, суд, дійшовши висновку, що С. вчинив замах на відкрите викрадення майна потерпілого Ш., поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, не взяв до уваги, що грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість ним розпоряджатися чи користуватися.

Згідно з обставинами справи, С., застосувавши до потерпілого зазначене насильство, заволодів його мобільним телефоном і з місця вчинення злочину зник.

За таких обставин висновок суду про вчинення С. замаху на відкрите заволодіння чужим майном суперечить фактичним обставинам справи, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону.

Оскільки апеляційна інстанція не звернула уваги на зазначені порушення, допущені судом першої інстанції, не усунула цих порушень і залишила вирок без змін, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Що стосується доводів прокурора про те, що дії С., пов’язані з намаганням заволодіти і барсеткою потерпілого, підлягають окремій кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК, то вони необґрунтовані, оскільки злочинні дії засуджений вчинив щодо одного потерпілого та без розриву в часі, тому кваліфікувати їх окремо не потрібно.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Суворовського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2007 р. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.