В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Як установив суд, Б.Є. 9 листопада 2009 р. приблизно о 4 год., у стані алкогольного сп’яніння, поблизу магазину під час конфлікту з Б.Д. завдав йому удару ножем у пах, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого у черевну порожнину колото-різаного поранення з пошкодженням внутрішніх органів.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування зазначеної постанови суду щодо Б.Є. і направлення матеріалів кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що це подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що досудовим слідством Б.Є. обвинувачувався у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, яке згідно зі ст. 12 цього Кодексу належить до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Б.Є. страждає на органічний розлад особистості й поведінки внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми. Як на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, так і на час проведення експертизи він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Експерти дійшли висновку, що до Б.Є. потрібно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Разом з тим згідно з положеннями ст. 94 КК та роз’ясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3—5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Рекомендації експертів для суду не є обов’яз-ковими, оскільки вони встановлюють тип психіатричної лікарні для хворого без урахування характеру вчиненого діяння, що не належить до їх компетенції.

Як установив суд першої інстанції, Б.Є. 30 січня 2009 р. був засуджений за вчинення грабежу до покарання у вигляді штрафу і 9 листопада 2009 р. знову вчинив суспільно-небезпечне діяння, зазначене в постанові суду, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп’яніння.

Ці обставини, що можуть свідчити про підвищену суспільну небезпеку Б.Є., суд не врахував, а тому, вирішивши застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, допустив неправильне застосування кримінального закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила скасувати постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2009 р. щодо Б.Є., а справу направити на новий розгляд до цього суду.