Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2008 Справи зі спорів, що виникають з інвестиційних договорів Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 березня 2008 р. (витяг)<br><I>ТОВ без укладення додаткових угод і узгодження проектно-кошторисної документації самовільно здійснило перепланування і облаштування спірного приміщення, що позбавило можливості Генерального підрядчика здійснити необхідну технічну підготовку приміщення до прийому в експлуатацію збудованого об’єкту з його передачею ТОВ за актом прийому-передачі у визначені договором строки</I>

ТОВ без укладення додаткових угод і узгодження проектно-кошторисної документації самовільно здійснило перепланування і облаштування спірного приміщення, що позбавило можливості Генерального підрядчика здійснити необхідну технічну підготовку приміщення до прийому в експлуатацію збудованого об’єкту з його передачею ТОВ за актом прийому-передачі у визначені договором строки


Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 25 березня 2008 р.

(витяг)


У серпні 2006 р.товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) “МТД” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Елітінвест” та державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка” (далі — ДП) про зобов’язання виконати необхідні дії для введення в експлуатацію вбудованого нежитлового приміщення житлового будинку, розташованого у м. Києві.

В ході розгляду справи позивач змінив свої вимоги і просив зобов’язати відповідачів здійснити передбачені чинним законодавством дії по введенні в експлуатацію вбудованого нежитлового приміщення № 2-Б, розташованого в м. Києві та визнати право власності на вказане нежитлове приміщення за ТОВ “МТД”.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ “Елітінвест” (Інвестор-Генеральний підрядник) своїх зобов’язань за інвестиційним договором № 92 від 30 грудня 2003 р. в частині введення в експлуатацію та передачу позивачу нежитлового приміщення за актом приймання-передачі у встановлений договором строк до 30 червня 2004 р..

Відповідач ТОВ “Елітінвест” проти позову заперечував, посилаючись на неможливість введення об’єкта в експлуатацію у встановлений строк у зв’язку з тим, що позивачем самовільно було внесено зміни до проектної документації та здійснено перепланування і облаштування спірного приміщення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 3 липня 2007 р. позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що здійснені позивачем перепланування та облаштування нежитлового приміщення не перешкоджають введення відповідачами спірного нежитлового приміщення в експлуатацію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2007 р. скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 3 липня 2007 р. та відмовлено у задоволенні позову. Постанова обґрунтована відсутністю погодження і передачі відповідачу 1 зміненої в 2004 р. проектної документації.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2008 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2007 р. та залишено без змін рішення суду першої інстанції.

6 березня 2008 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24 січня 2008 р. за касаційною скаргою ТОВ “Елітінвест”. Скарга мотивована виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду касаційний суд обґрунтував свою постанову неправильним визначенням апеляційним судом правової природи договору № 92 від 30 грудня 2003 р. укладеною між ТОВ «МТД» та ТОВ «Елітінвест», безпідставним визнанням фактів встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 2 лютого 2006 р. у справі № 36/831 щодо звільнення ТОВ «Елітінвест» від відшкодування збитків за несвоєчасну здачу спірного об’єкта в експлуатацію у зв’язку з простроченням кредитора преюдиційними.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 30 грудня 2006 р. між ТОВ «Елітінвест» і ТОВ «МТД» (далі Інвестор) укладено інвестиційний договір № 92, за умовами якого Генеральний підрядник зобов’язаний своїми силами, засобами і за рахунок власних та залучених від інвестора коштів збудувати і передати ТОВ «МТД» вбудоване нежитлове приміщення №2-Б на другому поверсі житлового будинку в м.Києві, загальною площею 267,92 кв. метрів зі здачею будинку в експлуатацію в другому кварталі 2004 р. на підставі актів введення об’єкта в експлуатацію та прийому передачі об’єкта Інвестору (п.22.2).

ТОВ «МТД» сплатило обумовлену договором суму в розмірі 1 млн 268 тис. 338 грн Генеральному підряднику.

ТОВ «МТД» просило зобов’язати ТОВ «Елітінвест» та ДП ввести в експлуатацію вбудоване нежитлове приміщення № 2-Б у м. Києві та визнати право власності на це приміщення за позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Підрядник на підставі ч. 1 ст. 877 ЦК зобов’язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 р. Визначено, що для пред’явлення замовником закінченого будівництвом об’єкта державній приймальній комісії утворюється робоча комісія. Головою робочої комісії призначається представник замовника, а представник підрядника включається до складу робочої комісії. Робоча комісія перевіряє відповідність архітектурних і конструкторських рішень закінченого будівництвом об’єкта затвердженому проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам.

Таким чином вказаною постановою Кабінету Міністрів України визначено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Статтею 35 ГПК визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 2 лютого 2006 р. у справі № 36/631, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 8 червня 2006 р. між тими сторонами із того предмету спору, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ «МТД» без укладення додаткових угод і узгодження проектно-кошторисної документації самовільно здійснило перепланування і облаштування спірного приміщення в м. Києві.

Апеляційний суд правильно визнав факти вказані в рішенні Господарського суду м. Києва від 2 лютого 2006 р. у справі № 36/631 преюдиційними і прийшов до обґрунтованого висновку, що у господарського суду не було правових підстав до задоволення позову, оскільки вказані порушення допущені позивачем позбавили Генерального підрядчика здійснити необхідну технічну підготовку приміщення до прийому в експлуатацію збудованого об’єкту з його передачею ТОВ «МТД» за актом прийому-передачі у визначені договором строки.

Не врахувавши вимоги закону касаційний суд прийшов до помилкового висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст.125 Конституції України і статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв’язку з цим наведений в ст.11118 ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин необґрунтована постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду – залишенню в силі.

Керуючись статтями 11117—11119 ГПК, Судова палата вгосподарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ “Елітінвест” задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 24 січня 2008 р. скасувала, а.постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2007 р. залишила в силі.