Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 листопада 2005 р. кримінальну справу за касаційною скаргою С. на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 6 липня 2004 р. щодо нього.

Цією постановою до С. 1979 р. н., раніше судимого 15 грудня 2001 р. за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі, -

застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом за вчинення в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до постанови С., близько 23 год. 20 хв., перебуваючи в м. Львові по вул. Миколайчука, 9, у невстановленої органом досудового слідства особи незаконно придбав без мети збуту 8,46 гр. марихуани, яка згідно з висновком експертизи є наркотичним засобом і яку він незаконно зберігав при собі. Того ж дня, зазначений наркотичний засіб був виявлений і вилучений у нього працівниками міліції.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи С. страждає на хронічне психічне захворювання - шизофренію параноїчної форми і на момент учинення суспільно-небезпечного діяння не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. Тому, рішенням суду щодо С. були застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2004 р., що розглянув справу за заявою представника Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні про зміну застосованих щодо С. примусових заходів медичного характеру, госпіталізацію до психіатричного закладу зі звичайним наглядом було змінено на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

У своєму клопотанні С., приводячи доводи про те, що докази щодо вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння були сфальсифіковані працівниками міліції під час його затримання, а також, що судом першої інстанції справа розглядалась без його участі, що призвело до незаконного застосування заходу медичного характеру, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 06.07.2004 р.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 419 КПК України щодо порядку судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру, участь особи, щодо якої розглядається справа, є обов'язковою якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання. Разом із тим, у судовому засіданні перевіряються докази, що доводять вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Як убачається з протоколу судового засідання від 06.07.2004 р., суд не виконав цих вимог закону щодо забезпечення участі у суді не лише захисника, а й самої особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, або отримання від неї письмової відмови в разі небажання бути присутньою.

Зазначені порушення відносяться до істотних і відповідно до ст. 370 КПК України є безумовними підставами для скасування вказаних постанов суду на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України та направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно розглянути справу з дотриманням вимог закону.

Оскільки підлягає скасуванню постанова про призначення примусових заходів медичного характеру, то необхідно скасувати й рішення про їх зміну, тобто постанову від 23 листопада 2004 р.

Керуючись ст.ст. 394  396 ╩КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу С. задовольнити, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 6 липня 2004 р. та прийняту пізніше постанову від 23 листопада 2004 р. щодо нього скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.