Касаційний суд, погодившись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, не звернув увагу на те, що зазначені суди всупереч положенням статей 43, 38 (*) ¹, 43 ГПК України не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема: не встановили правовий статус спірної земельної ділянки, порядок управління цією ділянкою, порядок її відчуження; не звернули увагу на наведені в касаційній скарзі Міністерства освіти і науки України доводи про те, що земельна ділянка під студентським містечком з усіма будинками перебуває у користуванні зазначеного міністерства, на яке Кабінет Міністрів України Декретом від 15 грудня 1992 р. № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» поклав обов’язок здійснювати функції управління цією земельною ділянкою, та на порушення ст. 35 ГПК України обґрунтував свою постанову посиланням на преюдиціальне значення фактів, встановлених постановою апеляційного господарського суду, яку скасовано

У березні 2008 р. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ² (далі — НТУ «ХПІ») звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі — Міськрада) та приватного підприємства «Фірма «Антей» (далі — ПП «Антей») про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (загальною площею 0,0687 га, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1) № 231/99 (далі — договір оренди № 231/99), укладеного 9 грудня 1999 р. між виконавчим комітетом (далі — виконком) Міськради та ПП «Антей»; зобов’язання Міськради оформити право НТУ «ХПІ» на постійне користування зазначеною земельною ділянкою та видати цьому навчальному закладу відповідний акт.

На обґрунтування заявлених позовних вимог НТУ «ХПІ» послався на те, що відповідно до угоди про врегулювання розбіжностей, яку 7 грудня 1994 р. уклали мале приватне підприємство «ЕПСА» (далі — МПП «ЕПСА») та ХДПУ, у власності держави Україна та в оперативному управлінні зазначеного університету перебуває підвальна частина приміщення і частина другого поверху надбудови в будинку по вул. Пушкінська, 79/1. Договором оренди № 231/99 було порушено його права як співвласника нерухомого майна, що розташоване на цій земельній ділянці.

З огляду на наведене позивач просив задовольнити його вимоги.

Господарський суд Харківської області рішенням від 24 червня 2008 р. в задоволенні позову

відмовив.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 10 жовтня 2008 р. це рішення залишив без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 3 листопада 2009 р. зазначені постанову Харківського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Харківської області залишив без змін.

Колегія суддів Верховного Суду України ухвалою від 11 лютого 2010 р. за касаційною скаргою НТУ «ХПІ» порушила провадження з перегляду в касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі навчальний заклад просив скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2009 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того самого положення закону в аналогічних справах.

Міністерство освіти і науки України (далі — МОН) подало заяву про приєднання до поданої НТУ «ХПІ» касаційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарські суди встановили, що рішенням виконкому Міськради від 26 травня 1993 р. № 236 за згодою ХПІ із його користування було вилучено земельну ділянку площею орієнтовно 0,15 га, на якій була розташована котельня інституту, та надано цю ділянку МПП «ЕПСА» для здійснення надбудови 2-поверхового офісу над приміщенням котельні (0,07 га — у довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років та 0,08 га — у тимчасове користування на умовах оренди на період будівництва).

22 листопада 1993 р. між ХПІ та МПП «ЕПСА» було укладено договір про спільну діяльність, згідно з яким сторони домовились про спільну діяльність при будівництві 2-поверхового адміністративного приміщення над недіючою котельнею цього інституту на території студентського містечка «Гігант».

7 грудня 1994 р. позивач і МПП «ЕПСА» уклали угоду про врегулювання розбіжностей з питань приналежності та використання приміщення, розташованого по вул. Пушкінській, 79/1. Згідно з цією угодою у власності держави й оперативному управлінні ХДПУ перебувала підземна (підвальна) частина приміщення і частина другого поверху надбудови.

19 грудня 1994 р. МПП «ЕПСА» та ХДПУ уклали додаткову угоду № 1, якою було визначено порядок та умови передачі приміщень, що є предметом договору від 7 грудня 1994 р., шляхом складання акта приймання-передачі після перерахування позивачем на рахунок МПП «ЕПСА» 1 млрд. крб.

Після ліквідації МПП «ЕПСА» за погодженням з позивачем рішенням виконкому Міськради від 25 жовтня 1995 р. № 817 новому співвласнику — приватній аудиторській фірмі «ЕПСА» (далі — ПАФ «ЕПСА») було надано дозвіл на будівництво надбудови третього поверху офісної будівлі по вул. Пушкінській 79/1 у м. Харкові.

На підставі договору міни, укладеного між позивачем та ПАФ «ЕПСА» 12 вересня 1996 р., останній перейшли у власність приміщення першого, другого і третього поверхів цієї офісної будівлі, власником яких на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1998 р. стало ПП «Антей».

На підставі розпорядження Харківського міського голови від 22 грудня 1998 р. між Міськрадою та зазначеним підприємством 9 грудня 1999 р. було укладено нотаріально посвідчений договір оренди № 231/99.

Відповідно до умов зазначеного договору ця земельна ділянка була надана ПП «Антей» в оренду для експлуатації офісу в межах і на умовах, які були передбачені договором № 270, укладеного 22 січня 1996 р. між виконкомом Міськради та ПАФ «ЕПСА».

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 6 серпня 2007 р. відмовив у задоволенні позовних вимог НТУ «ХПІ» до Міськради про визнання права вільного користування спірною земельною ділянкою.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог НТУ «ХПІ» про визнання недійсним договору оренди № 231/99, вважав, що суди всебічно, повно й об’єктивно розглянули всі обставини справи в їх сукупності та правильно вирішили спір.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Під час вирішення цієї справи суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не довів наявності в нього права власності на частину будинку № 79/1 та порушення його прав, а тому відсутні підстави для визнання договору оренди № 231/99 недійсним, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2007 р., якою відмовлено у задоволенні позову НТУ «ХПІ» до Міськради про визнання права вільного користування земельною ділянкою, встановлено факти, що мають преюдиціальне значення згідно зі ст. 35 ГПК, щодо відсутності у позивача документів на підтвердження права користування земельною ділянкою по вул. Пушкінській, 79/1 у м. Харкові та відсутності в його користуванні на законних підставах спірної земельної ділянки.

На той час, коли зазначена справа розглядалася в суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2007 р.

Незважаючи на наведене, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення Господарського суду Харківської області від 24 червня 2008 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2008 р., обґрунтовував свою постанову від 3 листопада 2009 р. посиланням на преюдиціальне значення фактів, установлених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2007 р., тобто тією постановою, яку скасовано, чим порушив вимоги ст. 35 ГПК.

Крім того, під час розгляду цієї справи в судах усіх інстанцій позивач посилався на те, що за умовами угоди від 7 грудня 1994 р. про врегулювання розбіжностей між МПП «ЕПСА» та ХДПУ сторони домовились про: залишення за МПП «ЕПСА» земельної ділянки відповідно до його частки в будівлі та повернення решти земельної ділянки університету; повідомлення про цю угоду Арбітражного суду Харківської області та прокурора м. Харкова з метою вирішення протесту прокурора на рішення виконкому Міськради від 26 травня 1993 р. № 236; повідомлення виконкому Міськради про зміну розмірів земельної ділянки, переданої у користування МПП «ЕПСА», та що на підставі зазначеної угоди позивач отримав реєстраційне посвідчення від 18 квітня 1995 р. про право власності на 39/100 частини будинку № 79/1.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій цих доводів належним чином не перевірили і не дали їм правової оцінки.

НТУ «ХПІ» — державний навчальний заклад.

У ст. 34 Закону від 7 лютого 1991 р. № 697-XII «Про власність» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що до об’єктів права загальнодержавної власності належить майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Згідно з п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі — Декрет КМУ № 8-92) здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами, установами, організаціями державного майна покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Касаційний суд, погодившись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, не звернув увагу на те, що суди всупереч положенням статей 43, 38 ^(*), 43 ГПК не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема: не встановили правовий статус спірної земельної ділянки, порядок управління цією ділянкою, порядок її відчуження; не звернули увагу на наведені у касаційній скарзі МОН доводи про те, що постановою виконкому Харківської міської ради депутатів трудящихся від 7 січня 1948 р. № 22 земельна ділянка під студентським містечком «Гігант» у м. Харкові з усіма будинками була передана у відання Міністерства вищої освіти СРСР та перебуває у користуванні МОН, на яке Декретом КМУ № 8-92 покладено обов’язок здійснювати функції управління цією земельною ділянкою.

Суд касаційної інстанції не взяв до уваги зазначені вимоги закону й те, що спір, який є предметом розгляду господарських судів у цій справі, стосується прав та обов’язків МОН, яке не залучили до участі у справі суди попередніх інстанцій.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, Вищий господарський суд України не врахував положень статей 104, 111¹⁰ ГПК щодо скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду, що стосуються прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі, та залишив без зміни ці судові рішення за наявності безумовних підстав для їх скасування.

При новому розгляді справи слід урахувати викладене, всебічно й повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати їм правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК ^(*), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу НТУ «ХПІ» задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 3 листопада 2009 р. і Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2008 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 24 червня 2008 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.

¹ Тут так позначаються статті законів України, чинні на час розгляду справи, але які були змінені відповідно до Закону від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій та статус суддів».

2 У квітні 1994 р. Кабінет Міністрів України присвоїв Харківському політехнічному інституту статус Державного політехнічного університету (далі — ХПІ, ХДПУ відповідно), а в 2000 р. Указом Президента України йому надано статус Національного (НТУ «ХПІ»).