Чинним законодавством прокурор не наділений повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовною заявою в інтере-сах самостійних господарюючих суб’єктів з питань, які не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, порушують матеріальні або інші інтереси держави, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, у разі якщо інтереси останніх не збігаються з інтересами органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції

10 березня 2009 р., розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Генеральної прокуратури України справу за позовом заступника прокурора Донецької області (далі — прокурор) в інтересах Кабінету Міністрів України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України (далі — ДКТР), Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» (далі — ДАК), Державного відкритого акціонерного товариства «Донбаскнига» (далі — ТОВ) до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі — ДПІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Донецької філії приватного підприємства «Автоексперт», про визнання нечинним акта опису активів, встановила:

У грудні 2005 р. прокурор звернувся з позовними вимогами в інтересах Кабінету Міністрів України, ДКТР, ДАК, ТОВ до ДПІ про визнання нечинним його акта опису активів ТОВ, складеного 21 червня 2004 р. за № 121 на загальну суму 1 млн 603 тис. 153 грн, як такого, що суперечить вимогам закону.

Господарський суд Донецької області постановою від 21 вересня 2006 р. задовольнив позовні вимоги, заявлені в інтересах ДАК та ТОВ, визнав нечинним оспорений акт опису активів та в задоволенні вимог в інтересах Кабінету Міністрів України та ДКТР відмовив.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 19 грудня 2006 р. рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасував та прийняв нове рішення про відмову, а в іншій частині залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2008 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, позовну заяву залишив без розгляду.

У скарзі до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами Генеральна прокуратура України, пославшись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просила її скасувати, а справу направити на касаційний розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд застосував положення ст. 60 КАС у цій справі інакше, ніж під час розгляду інших справ 12 липня 2006 р. та 16 квітня 2008 р.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Суди встановили, що ДАК та ТОВ були утворені відповідно до Указу Президента України від 16 вересня 1998 р. № 1033/98 «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою», постанов Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1998 р. № 1720 «Про утворення Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» та від 26 листопада 1998 р. № 1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання». Вони є юридичними особами, власниками переданого засновниками майна, мають самостійні баланси, рахунки в банківських установах, володіють, користуються і розпоряджаються належним їм на праві власності майном, можуть набувати майнових і особистих немайнових прав, укладати з іншими суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами договори, бути позивачем або відповідачем у суді.

Станом на 2 жовтня 2001 р. у ТОВ обліковувався податковий борг зі сплати за землю в розмірі 2 тис. 914 грн. Податковий орган 7 квітня 2003 р. на підставі підпункту 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняв рішення № 88 «Про застосування заходів погашення податкового боргу платників податків за рахунок стягнення його активів», яке головний бухгалтер ТОВ отримав 8 квітня 2003 р.

2 червня 2003 р. податковий керуючий у присутності керівника ТОВ Оніщенко О.А. склав акт опису № 72 активів товариства на загальну суму 36 тис. 527 грн, який затвердив заступник начальника ДПІ. Товарна біржа «Даліса» провела експертну оцінку описаних у цьому акті активів за дійсними ринковими цінами описаного майна, вартість якого станом на 19 січня 2004 р. становила 9 тис. 435 грн. З урахуванням його технічного стану, морального й економічного старіння та комплектності описане обладнання не могло використовуватися за призначенням.

21 червня 2004 р. податковий керуючий Стецюра М.О. склав акт опису активів на суму 1 млн 603 тис. 153 грн, до якого було включено майно, що входить до цілісного майнового комплексу ТОВ. Активи в подальшому були реалізовані на біржі шляхом укладення біржового договору купівлі-продажу майна від 3 серпня 2004 р. № 66-6 за результатами проведених біржових торгів. Однак, незважаючи на застосовані податковим органом заходи з погашення податкового боргу, станом на 21 червня 2004 р. у ТОВ обліковувався податковий борг зі сплати за землю в розмірі 14 тис. 427 грн, а також штрафні (фінансові санкції) за несвоєчасну сплату податку на землю в розмірі 22 тис. 810 грн.

Залишаючи позов без розгляду, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що прокурор заявляв позовні вимоги з питання, віднесеного чинним законодавством до виключної компетенції суб’єкта господарювання. Згідно з доповненням до статуту ТОВ (зареєстровані 21 червня 2002 р.) його акціонером і вищим органом є держава в особі ДАК.

Відповідно до статуту ТОВ його учасники (акціонери) мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному цим статутом; брати участь у розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди; право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів); вийти в установленому порядку з ТОВ; одержувати інформацію про його діяльність — на вимогу акціонера ТОВ зобов’язане надавати для ознайомлення річні баланси, звіти про його діяльність, протоколи зборів; акціонери можуть мати інші права, передбачені законодавством. Стаття 10 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» регламентує права учасників (акціонерів) товариства, однак її положення не наділяють учасників (акціонерів) правом самостійно подавати позов в інтересах ТОВ. Всупереч наведеному в цій справі прокурор звернувся до суду як представник акціонера (держави) в інтересах ТОВ.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, частин 2, 5 ст. 36¹ Закону від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах самостійних господарюючих суб’єктів з питань, які не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, порушують матеріальні або інші інтереси держави, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, у разі якщо інтереси останніх не збігаються з інтересами органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції, за відсутності ознак порушення цими органами матеріальних або інших інтересів держави, не є представництвом інтересів держави і законом прокурора такими повноваженнями не наділено.

У разі виявлення відсутності у прокурора повноважень звертатися до адміністративного суду від імені певних осіб суд має залишити без розгляду таку позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС.

З огляду на викладене оскаржене рішення Вищого адміністративного суду України є правильним.

Керуючись ч. 2 ст. 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, постановила:

У задоволенні скарги Генеральної прокуратури України про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2008 р. відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.