Оскільки цивільний позов у кримінальній справі вирішено судом з істотним порушенням вимог чинного законодавства, вирок суду в цій частині скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006 р. кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого С. і цивільного відповідача С.В. на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2005 р., яким засуджено С. за ч. 1 ст. 286 КК України до арешту строком на 45 діб. Постановлено стягнути з С. на користь потерпілого Т. – 19 тис. 56 грн на відшкодування матеріальної і моральної шкоди; з С. на користь потерпілого Т. – 9 тис. 528 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

С. визнано винним і засуджено за те, що він 30 травня 2004р., не маючи права на керування транспортними засобами, керуючи автомобілем і рухаючись на перехресті, порушуючи вимоги пунктів 2.1, 16.11 і знаку 2.2 Правил дорожнього руху України, не зупинився перед перехрестям і не уступив дорогу автомобілю під керуванням Т., та здійснив зіткнення з автомобілем останнього, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі засуджений С. просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування у зв’язку з однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Посилається на те, що судом не з’ясовано факт наявності у Т. тілесних ушкоджень середньої тяжкості та не перевірено достовірність даних вказаних у схемі ДТП. Вважає, що призначене судом покарання є суворим і не відповідає тяжкості злочину та його особі.

У касаційній скарзі цивільний відповідач С.В. просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд повинен був відмовити у задоволенні цивільного позову в частині стягнення з нього заподіяної злочином шкоди, оскільки ДТП сталося у зв’язку із грубим порушенням потерпілим Правил дорожнього руху України, який рухався з великою швидкістю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину. Висновки суду ґрунтуються на доказах детально викладених у вироку.

Покарання засудженому С. призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, та його особи, який є неповнолітнім.

Разом з тим, вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди суд зазначив, що оскільки на момент заподіяння шкоди засуджений досяг 17 років, то крім нього шкода повинна відшкодовуватись його батьками, а саме його батьком С.В., в розмірі 1/2 частини шкоди.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Як видно із матеріалів справи, потерпілий Т. звернувся з позовною заявою про стягнення на його користь моральної шкоди - 5 тис. грн та матеріальної шкоди — 13 тис. 356 грн.

З протоколу судового засідання вбачається, що потерпілий та представник цивільного відповідача цивільний позов підтримали і просили стягнути з С. — 14 тис. 56 грн на відшкодування матеріальної шкоди і 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їхньої вини.

Суд, стягнувши з С. – 9 тис. 528 грн., тобто 1/2 частини матеріальної і моральної шкоди, не врахував вимог зазначеного вище закону про те, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками. Тобто суд повинен був стягнути шкоду з неповнолітнього, а в разі відсутності майна з батька засудженого в повному обсязі.

Крім того, зазначивши в мотивувальній частині вироку про стягнення з С. на користь потерпілого Т. – 14 тис. 56 грн на відшкодування матеріальної шкоди, суд не мотивував розмір цієї шкоди. Не навівши відповідних мотивів суд також стягнув — 4 тис. 410 грн, які потерпілий просив стягнути як упущену вигоду в результаті розірвання договору оренди автомобіля.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Із матеріалів справи не видно, що стягнута матеріальна шкода у сумі 4 тис. 410 грн поєднана з прямими реальними збитками.

Оскільки суд порушив вимоги статей 1179, 1192 ЦК України при вирішенні цивільного позову, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394—396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого С. і цивільного відповідача С.В. задовольнити частково.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2005 р. щодо С. у частині вирішення цивільного позову потерпілого Т. про стягнення матеріальної і моральної шкоди в сумі 19 тис. 56 грн скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.