Кримінальна відповідальність за ст. 307 КК України настає лише у тому разі, коли відповідні протиправні дії вчинялися зі спеціальною метою – метою збуту. Вчинення протиправних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами без такої мети утворює склад злочину, передбаченого ст. 309 цього Кодексу.

Вироком Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2007 року Ц. засуджено:

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів Ц. призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання Ц. призначено у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

В апеляційному порядку вирок щодо Ц не переглядався.

За вироком суду Ц. визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 лютого 2007 року, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, відкрито заволодів майном П. на загальну суму 180 грн.

Крім того, 5 березня 2007 року працівники міліції вилучили в будинку Ц. особливо небезпечну наркотичну речовину – канабіс вагою у перерахунку на суху речовину 57,2 гр., яку Ц. зберігав з метою збуту.

У клопотанні Ц. порушив питання про перегляд вироку, посилаючись на те, що його безпідставно визнано винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

У поданні п’яти суддів Верховного Суду України порушено питання про зміну зазначеного вироку і перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України. На думку суддів, винуватість Ц. фактично доведено у вчиненні незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів у великому розмірі без мети збуту тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове задоволення клопотання засудженого та подання суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання і подання, суддів Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії дійшли висновку про необхідність часткового задоволення клопотання і подання з таких підстав.

Як установлено матеріалами справи, Ц. засуджено, у тому числі, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, предметом якого була особливо небезпечна наркотична речовина – канабіс висушений (марихуана) вагою 57,2 гр.

Однак суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав їх неправильну юридичну оцінку.

Як убачається із зібраних у справі доказів, Ц. незаконно придбав – знайшов на березі ставка пакет з особливо небезпечною наркотичною речовиною – канабісом, яку висушив і зберігав у своєму будинку до вилучення її працівниками міліції.

Свідки підтвердили, що вони, будучи понятими, бачили, як під час проведення огляду місця події – будинку Ц., працівниками міліції було вилучено пакет з подрібненою речовиною рослинного походження – канабісом у висушеному виді.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що Ц. мав намір збути наркотичні засоби у справі не встановлено.

Відповідно до даних таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 1 серпня 2000 року № 188, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за № 512/4733, великі розміри канабісу висушеного (марихуана) визначаються від 500 до 2500 гр., а тому в діях засудженого, який незаконно придбав, зберігав без мети збуту особливо небезпечну наркотичну речовину – канабіс висушений (марихуана) вагою 57,2 гр. відсутня кваліфікуюча ознака – вчинення цих дій у великому розмірі.

Оскільки суд неправильно застосував кримінальний закон, Верховний Суд України ухвалив змінити вирок Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2007 року щодо Ц. і перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 309 КК України і призначити йому за цим законом кримінальне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Постановлено вважати Ц. засудженим на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строк на 4 роки, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.