Рішення апеляційного суду про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів порушення права на захист, яке полягало у незабезпеченні надання обвинуваченому послуг перекладача, визнано необґрунтованим, оскільки під час досудового слідства та судового розгляду підсудному роз’яснили право давати показання рідною мовою та користуватися зазначеними послугами, якими підсудний не скористався

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 9 вересня 2008 р. повернув прокурору Харківської області кримінальну справу за обвинуваченням Д. у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК, на додаткове розслідування.

Органи досудового слідства обвинувачували Д. у тому, що він як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинив злочини за таких обставин.

У серпні 2007 р. Д. без передбаченого законом дозволу виготовив холодну зброю — ніж за зразком мисливського, який незаконно переніс і зберігав спочатку за місцем свого проживання, а в грудні того ж року — ніж за зразком кинджалу, який переніс, зберігав за місцем проживання О. і 10 січня 2008 р. використав під час розбійного нападу та умисних вбивств К. і Т.В. 11 січня 2008 р. Д. передав вказані ножі сину своєї співмешканки О. з проханням викинути їх, що той і зробив.

10 січня 2008 р. Д., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою вчинення розбійного нападу на продавця К. і заволодіння чужим майном прийшов до магазину, де на відмову потерпілої віддати йому гроші, маючи умисел на розбійний напад та умисне вбивство К. з користі, ударив її кулаком в обличчя, а потім ножем за зразком кинджалу — в груди, унаслідок чого вона померла на місці події. У цей момент до магазину зайшов Т.В., який, побачивши вчинене Д., намагався йому перешкодити, ударивши його торцевим ключем по голові, від чого той упав. У Д. виник намір вбити Т.В., щоб приховати вбивство К., свідком якого той став. Із цією метою він напав на Т.В. та завдав йому вказаним ножем не менше семи ударів у життєво важливі органи. Унаслідок численних колото-різаних поранень тіла з розвитком крововтрати потерпілий того ж дня помер.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд в ухвалі зазначив, що органи досудового слідства допустили неправильність слідства та порушили право обвинуваченого на захист. Це порушення, на думку суду, полягало в тому, що Д., який володів лише російською мовою, не переклали із залученням перекладача викладені українською мовою висновки судово-імунологічних експертиз, що потягло також порушення вимог статей 218—220 КПК, оскільки Д. був позбавлений права повністю ознайомитися з усіма матеріалами справи. Крім того, при складанні російською мовою обвинувального висновку слідчий, на думку суду, порушив вимоги ст. 223 КПК, а саме, включивши у текст цього висновку дані зазначених експертиз, переклав їх на російську мову, хоча не повинен був цього робити.

Зазначені порушення, як визнав суд, неможливо було усунути в судовому засіданні.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор порушив питання про скасування ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки вважав, що під час досудового слідства не було допущено істотних порушень кримінально-процесуального закону та права обвинуваченого на захист. Прокурор обґрунтував це тим, що органи досудового слідства роз’яснили Д. положення ст. 19 КПК, зокрема те, що останній може скористатися послугами перекладача, але він при ознайомленні з висновками експертиз та матеріалами справи, викладених українською мовою, не заявляв клопотань про надання йому послуг перекладача. Прокурор також зазначив: Д. народився, виріс та отримав середню освіту в Україні, вивчав українську мову в навчальних закладах, а тому нею володіє; слідчий склав обвинувальний висновок російською мовою відповідно до вимог закону, викладені в ньому висновки експертиз ніхто з учасників процесу не оспорював; суд у разі необхідності міг сам запросити в судове засідання перекладача для перекладу підсудному висновків експертиз та додаткового ознайомлення з ними.

У касаційних скаргах потерпілі Н. та Т.Ю. навели доводи, аналогічні доводам прокурора, і просили ухвалу суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі суддів.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені в касаційному поданні доводи та заперечення проти них Д., колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання має бути задоволене повністю, а касаційні скарги — частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 КПК судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право давати показання, заявляти клопотання, ознайомлюватись з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Слідчі та судові документи, що згідно з вимогами КПК мають бути вручені обвинуваченому, вручаються йому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону було дотримоно під час досудового слідства, яке провадилось російською мовою. Всі документи справи, крім судово-імунологічних експертиз, також викладені цією мовою.

Із матеріалів справи вбачається, що Д. народився, виріс і отримав середню освіту в Україні; вивчав українську та російську мови, атестувався з цих предметів; після відбуття за останнім вироком покарання в Російській Федерації повернувся на Україну.

Під час досудового слідства Д. давав показання російською мовою, зазначивши, що це його рідна мова, проте він володіє й українською.

Як у ході досудового слідства, так і в суді Д. забезпечили захисником, йому роз’яснили його права як затриманого, підозрюваного, обвинуваченого та підсудного, зокрема передбачені ст. 19 КПК права давати показання рідною мовою та користуватися послугами перекладача.

Однак Д. під час ознайомлення за участю захисника з висновками експертиз, викладених українською мовою, та з матеріалами справи при виконанні вимог статей 218—220 КПК, а також при дослідженні в судовому засіданні цих експертиз не заявляв клопотань про надання йому послуг перекладача, про що він сам неодноразово зазначав.

Відповідно до матеріалів справи та протоколу судового засідання всі викладені українською мовою висновки експертиз стосувалися встановлення належності крові померлих на речових доказах, тобто тих обставин справи, які Д. не оспорював під час досудового слідства і в суді, визнавши, що саме від його дій настала смерть двох осіб, до яких він застосував ніж за зразком кинджалу.

Висновки вказаних експертиз як за їх первісним текстом, так і за викладом слідчим в обвинувальному висновку, який було складено російською мовою відповідно до вимог ст. 223 КПК і вручено для ознайомлення підсудному Д., останній та учасники процесу під сумнів не ставили. У судовому засіданні, зокрема, Д. зазначив, що він розуміє пред’явлене йому обвинувачення.

За таких обставин твердження підсудного Д. наприкінці судового слідства про те, що він українську мову не вивчав і не розуміє, а з викладеними цією мовою висновками експертиз не ознайомлений, спростовуються матеріалами справи, тому немає підстав вважати, що його право на захист порушено, а досудове слідство у справі є неправильним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 281 КПК повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства можна лише в тому разі, коли цю неправильність неможливо усунути в судовому засіданні.

Однак, якщо суд визнав, що є необхідність у перекладі підсудному висновків судово-імунологічних експертиз, то він відповідно до ст. 270 КПК міг сам запросити у судове засідання перекладача для їх усного перекладу, оскільки згідно зі статтями 19, 128 КПК письмовий переклад стосується лише слідчих та судових документів, до яких висновки судових експертиз не належать.

Таким чином, як визнала колегія суддів, органи досудового слідства не допустили порушень вимог статей 19, 128, 218—220, 223 КПК, тобто тих, які б перешкоджали суду повно й усебічно розглянути справу по суті.

У зв’язку з тим, що справу щодо засудженого було безпідставно направлено на додаткове розслідування, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 вересня 2008 р. щодо Д. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд у той самий суд.