Оскільки прокурор за заявою про порушення кримінальної справи відповідно до вимог кримінально-процесуального закону процесуальних дій не вчиняв і ніяких рішень не приймав, то суд правильно дійшов висновку, що немає підстав для розгляду скарги на дії прокурора в порядку кримінального судочинства

Ворошиловський районний суд м. Донецька постановою від 22 липня 2010 р. відмовив у задоволенні скарги С. на дії прокурора області у зв’язку з тим, що прокурор за заявою С. не проводив досудове слідство або окремі слідчі дії відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, отже його дії не підлягають оскарженню у порядку ст. 236 КПК.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 18 серпня 2010 р. цю постанову суду залишив без змін.

Згідно з постановою С. на особистому прийомі звернувся до прокурора області із заявою, в якій просив порушити кримінальні справи щодо У., Л., Л.М. за фактом надання в суді завідомо неправдивих показань та порушити кримінальну справу щодо К. і Б. за фактом надання завідомо неправдивої інформації. Проте прокурор не провів дослідчу перевірку заяви, не виніс ніяких постанов, а заяву розглянув відповідно до Закону від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

У касаційній скарзі С. посилався на те, що його скарга на дії прокурора підлягає розгляду в порядку ст. 236 КПК, що апеляційний суд у своїй ухвалі неправильно зазначив факти і не розглянув його скаргу по суті, посилається на норми Конституції України про оскарження до суду будь-яких дій чи бездіяльності посадових осіб та просить судові рішення скасувати, а справу за його скаргою направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у скарзі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 97 КПК за заявою С. про порушення кримінальної справи щодо У., Л. і Л.М. за фактом надання в суді завідомо неправдивих показань та порушення кримінальної справи щодо К. і Б. за фактом надання завідомо неправдивої інформації, прокурор області повинен був або порушити кримінальну справу, або відмовити в її порушенні. Проте прокурор жодне з таких рішень не прийняв.

У ч. 4 ст. 236 КПК встановлено, що скарги на дії прокурора розглядає суд першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У статтях 236¹, 236⁵ та 236⁷ КПК передбачено оскарження до суду постанов прокурора, органу дізнання або слідчого про відмову в порушенні справи, про закриття справи та про порушення справи.

Оскільки прокурор за заявою С. відповідно до вимог кримінально-процесуального закону процесуальних дій не вчиняв і ніяких рішень не приймав, то за таких обставин місцевий і апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що немає підстав для розгляду скарги С. на дії прокурора в порядку кримінального судочинства. За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування судових рішень за касаційною скаргою С. немає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК та абзацем 1 п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги С.