До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов’язковими і для підприємств, мета діяльності яких полягає в роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом *.
Визначальною підставою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат є її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме у підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці

10 червня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго» (далі — ВАТ «Волиньобленерго») справу за його позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі — ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановила:

У листопаді 2005 р. ВАТ «Волиньобленерго» звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ОДПІ: від 26 травня 2005 р. № 0001722301/0, № 0001732301/0; від 29 червня 2005 р. № 0001722301/1, № 0001732301/1; від 26 серпня 2005 р. № 0001722301/2, № 0001732301/2; від 4 листопада 2005 р. № 0001722301/3, № 0001732301/3.

Позивач висловлював незгоду з наведеним ОДПІ в акті перевірки висновком про те, що він безпідставно включив до складу валових витрат підприємства втрати електроенергії у процесі господарської діяльності останнього (різницю між отриманою електроенергією та її корисним відпуском) у період із 1 квітня по 31 грудня 2003 р. у кількості 68 млн 95 тис. кВт/год на суму 7 млн 195 тис. 526 грн 96 коп. і посилався на відсутність у контролюючого органу компетенції щодо дослідження порядку та підстав установлення нормативів втрат електроенергії (специфічного товару, якому притаманні особливі технологічні характеристики) при передачі її електричними мережами.

Господарський суд Волинської області постановою від 11 січня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2007 р., у задоволенні позовних вимог відмовив. При цьому суди виходили з того, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат підприємства втрати електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, оскільки він не підтвердив продаж цієї електроенергії споживачам.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України в цій справі ВАТ «Волиньобленерго», посилаючись на наявність підстави, установленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просить скасувати ухвалені у справі рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі та запереченнях на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає підтвердженим неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) щодо віднесення понаднормативних втрат електричної енергії до складу валових витрат підприємств енергетичної галузі.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті Закону.

У п. 1.32 ст. 1 Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарська діяльність ВАТ «Волиньобленерго» полягає в закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами у Державного підприємства «Енергоринок» та її реалізації у роздріб через мережу ліній електропередач.

Допустимі втрати електричної енергії (нормативні витрати) на 2004 р. установлені для позивача Департаментом електроенергетики Міністерства палива та енергетики України у протоколі затвердження нормативних характеристик технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ВАТ «Волиньобленерго» від 24 березня 2004 р.

У звітному періоді позивач уключив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками Державного підприємства «Енергоринок» у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов’язковими і для підприємств, мета діяльності яких полягає в роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

Доводи позивача про те, що кошти, витрачені на придбання електроенергії, відносяться до валових витрат на підставі такої мети її закупівлі, як подальший продаж, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки визначальною підставою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат є її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме у підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Із викладеного випливає, що висновки судів у цій справі є обґрунтованими і підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги ВАТ «Волиньобленерго» відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2007 р., ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 р., постанову Господарського суду Волинської області від 11 січня 2006 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

* Публікується повний текст судового рішення із незначною редакційною правкою.