Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

Неправильне обчислення судом строків оскарження судових рішень є порушенням норм процесуального права, що дає підставу для скасування ухвали про залишення скарги без розгляду

9 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі — МДПІ) справу за позовом Киричук Лесі Вікторівни до МДПІ про скасування рішення про нарахування податкового зобов’язання, встановила:

У серпні 2006 р. Киричук Л.В. звернулася до суду із зазначеним позовом до МДПІ.

Куйбишевський районний суд Запорізької області постановою від 15 вересня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2006 р., позов задовольнив — скасував рішення МДПІ від 17 травня 2006 р. № 0001701/42/786 про нарахування позивачці податкового зобов’язання у сумі 2 тис. 727 грн 90 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2007 р. касаційну скаргу МДПІ на рішення судів першої та апеляційної інстанцій повернуто відповідачу у зв’язку з тим, що скаргу подано після закінчення строку касаційного оскарження, а заяву про його поновлення відповідач не подав.

У скарзі МДПІ порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України і направлення справи на розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування скарги відповідач послався на порушення норм процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 212 КАС та додав постанову Верховного Суду України від 19 вересня 2006 р., в якій по-іншому застосовано вказану норму права.

Вищий адміністративний суд України, встановлюючи дату подання касаційної скарги, виходив із дати її реєстрації в суді.

Зазначений висновок касаційного суду є помилковим з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 212 КАС касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

У ч. 1 ст. 103 цього Кодексу зазначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовну заяву, скаргу, інші документи чи матеріали або грошові кошти було здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Із наданих МДПІ Верховному Суду України матеріалів (реєстру відправки пошти, повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення і фінансового чеку Укрпошти) вбачається, що касаційну скаргу на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2006 р. відповідач відправив суду касаційної інстанції 29 грудня 2006 р., тобто в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 212 КАС.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про те, що відповідач пропустив строк касаційного оскарження, є помилковим.

З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2007 р. підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа — направленню на розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу МДПІ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2007 р. скасувати, справу направити до цього ж суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.