Кваліфікація дій особи за ознакою повторності виключається, якщо попередня судимість (судимості) особи зняті та погашені в установленому законом порядку

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області вироком від 22 січня 2010 р. засудив Б. за ч. 2 ст. 309 КК на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК Б. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і згідно зі ст. 76 цього Кодексу зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, а також з’являтись до нього для реєстрації.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Б. визнано винною у тому, що вона в середині вересня 2009 р. без мети збуту незаконно придбала, зірвавши на пустирі рослину коноплі, яка є наркотичним засобом, принесла її до місця свого проживання, де шляхом висушування та подрібнення виготовила з неї наркотичний засіб — канабіс вагою 185,8941 гр. та зберігала для власного вживання до затримання її працівниками міліції о 18 год. 30 хв. 11 грудня 2009 р.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильну кваліфікацію судом дій Б. відповідно до ч. 2 ст. 309 КК за ознакою повторності, з огляду на те, що попередні судимості засудженої погашені, порушив питання про зміну вироку — перекваліфікацію дій Б. на ч. 1 ст. 309 КК та призначення відповідного покарання.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у поданні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд кваліфікував дії засудженої за ч. 2 ст. 309 КК як незаконне, без мети збуту придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, вчинене повторно, з огляду на попередні судимості Б.

Проте під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що Б. вже засуджувалася вироком від 10 грудня 2001 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК на один рік обмеження волі зі звільненням її на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, а 9 червня 2003 р. вироком цього ж суду за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням ст. 71 цього Кодексу на два роки шість місяців позбавлення волі. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2004 р. її за поданням кримінально-виконавчої комісії на підставі ст. 83 КК звільнено від відбування покарання до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 2 квітня 2007 р. Надалі, не виявивши порушень умов зазначеного звільнення, постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 7 травня 2007 р. Б. звільнено від покарання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 89 КК строк погашення судимості за цей злочин становить три роки й порядок обчислення вказаних строків у зв’язку зі звільненням Б. від відбування покарання на підставі ст. 83 КК такий як і при умовно-достроковому звільненні, на час учинення Б. злочину у жовтні 2007 р., за який вона засуджена вироком від 18 грудня 2007 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області за ч. 2 ст. 309 КК на два роки позбавлення волі та звільнена на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, її попередня судимість погашена.

Оскільки постановою від 20 січня 2009 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Б. на підставі ст. 78 КК звільнена від покарання, призначеного їй вироком від 18 грудня 2007 р., на час учинення злочину у вересні 2009 р. судимість за цим вироком також погашена.

Таким чином, усі попередні судимості Б. погашені з огляду на те, що в її діях не вбачаються ознаки повторності при вчиненні останнього злочину, вирок від 22 січня 2010 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області щодо Б. змінено і виключено з його вступної частини вказівку про її судимості згідно з вироками від 9 червня 2003 р. Ізюмського міського суду Харківської області та від 18 грудня 2007 р. Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, уточнивши, що вона не має судимості відповідно до ст. 89 КК.

Ухвалено перекваліфікувати дії Б. із ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 ст. 309 КК та призначити покарання — один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК ухвалено звільнити Б. від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком один рік та згідно зі ст. 76 КК зобов’язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з’являтися до неї для реєстрації.