Відмовляючи в позові про визнання права власності на майно, суди не з'ясували питання про правовий режим майна, яке знаходиться на балансі відповідача та перебуває в його володінні і користуванні, а також чи має він право розпоряджатися ним як власник

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі — відділення Фонду) звернулось у Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного об’єднання профспілок про визнання права власності на нерухоме майно — Будинок Союзів, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 93, пославшись на те, що право власності на це майно, зареєстроване за відповідачем усупереч чинному законодавству (ст. 328 ЦК), оскільки майно колишніх профспілкових організацій після 24 серпня 1991р. і до сьогодні було та залишається державною власністю.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21 травня 2007 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 р., у задоволенні позову відмовив.

Указані судові рішення мотивовані тим, що спірний Будинок Союзів перебуває за рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів (далі — виконком) від 29 червня 1979 р. № 420 «Про затвердження Акта державної комісії про прийняття до експлуатації завершеної реконструкцією і розширенням будівлі Будинку спілок по проспекту К. Маркса, 93 в Кіровському районі» (далі — рішення № 420) на балансі відповідача. Оскільки в процесі експлуатації будинку було створено нове майно за рахунок коштів профспілок (в період 1974—1979 рр. будинок реконструйовано), немає підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що підтвердженням обставини, що спірне майно не належить до державної власності, є постанови Федерації професійних спілок України від 29 січня 1993 р. № К-1-11 «Про власність професійних спілок» і президії Федерації професійних спілок України від 24 березня 1993 р. № П-3-5 «Про переліки майна профспілок України», які не скасовані та не визнані недійсними.

Вищий господарський суд постановою від 19 листопада 2007 р. постанову господарського суду апеляційної інстанції у справі залишив без змін.

Скаржник просив скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав неправильного застосування і порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України ухвалою від 24 січня 2008 р. порушила касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, виконком від 25 січня 1972 р. № 39 надав дозвіл Дніпропетровській обласній раді профспілок провести надбудову п’ятого поверху, прибудову до будівлі Будинку спілок зали засідань на 450 місць та їдальні на 150 місць, а також зробити двоповерхову прибудову приміщень товариства охорони природи та служб парку ім. Чкалова за рахунок часткового вилучення території парку площею 0,19 гектара зі знесенням пивного бару та туалетної.

Виконком рішенням від 11 липня 1974 р. № 449 надав дозвіл Дніпропетровській обласній раді профспілок на знесення житлового будинку місцевих Рад, сараїв та гаражів по проспекту К. Маркса, 93.

Виконком рішенням № 420 затвердив Акт державної комісії від 29 червня 1979 р. про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією та розширенням Будинку спілок по проспекту К. Маркса, 93 «а», побудованого будівельним управлінням «Металургбуд» тресту «Дніпроважбуд» для відділу капітального будівництва обласної Ради профспілок, і ввести в експлуатацію після реконструкції та розширення будівлі Будинку спілок і передати її на баланс обласної Ради профспілок.

6 жовтня 1997 р. Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення № 420 видало реєстраційне посвідчення, в якому зазначалося, що будівля Будинку спілок зареєстрована на праві колективної власності за об’єднанням профспілок Дніпропетровської області.

За рішенням виконкому від 16 липня 1998 р. № 1315 «Про надання земельної ділянки по проспекту К. Маркса, 93 у постійне користування об’єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок) за фактичним розміщенням адміністративного будинку» вирішено надати земельну ділянку площею 8 тис. 32 кв. метра з видачею державного акта.

Вирішуючи спір про визнання права державної власності на спірне майно, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, не врахували таке.

Верховна Рада Української РСР постановою від 29 листопада 1990 р. № 506-ХІІ «Про захист суверенних прав власності Української РСР» ввела мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності та власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

У ст. 1 Закону від 10 вересня 1991 р. № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» встановлено, що майно підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 4 квітня 1992 р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Господарські суди не дали належної оцінки вказаним обставинам, не з’ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні та користуванні відповідача.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами, внесеними згідно з постановами від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13 та від від 25 травня 1998 р. № 15), коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для розглядуваної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, касаційну скаргу відділення Фонду задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 19 листопада 2007 р. і Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 липня 2007 р., рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 р. скасувала і передала справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.