При вирішенні спору про право власності на майно судам необхідно з’ясувати попереднього власника спірного майна та правомірність подальшої передачі майна у власність третім особам

Верховний Суд України, розглянувши касаційні скарги Спілки наукових та інженерних об’єднань України і Харківської міської ради на постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р. у справі за позов ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, третя особа: Спілка наукових та інженерних об’єднань України про визнання права власності та за позовом Спілки наукових та інженерних об’єднань України до товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський Будинок науки і техніки”, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності, виселення, визнання недійсним реєстраційного посвідчення та зобов’язання провести реєстрацію,
У січні 2002 р. ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” звернулося з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання права власності на будинок, що розташований за адресою м. Харків, площа Конституції, 26.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 лютого 2002 р. позов задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 5 серпня 2002 р. в якості другого відповідача залучено до участі у справі Харківську міську раду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2002 р. рішення господарського суду Харківської області від 25 лютого 2002 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 січня 2003 р. зазначені судові рішення скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд з тих мотивів, що спірна будівля була передана на зберігання Харківському Будинку науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань України, який не було залучено до участі у справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2003 р., за заявою ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки”, було об’єднано справу № 33/268-03 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський Будинок науки і техніки” до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, третя особа: Спілка наукових та інженерних об’єднань України та справу № 40/487-03 за позовом Спілки наукових та інженерних об’єднань України до ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки”, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Харківської міської ради, Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності, виселення, визнання недійсним реєстраційного посвідчення та зобов’язання провести реєстрацію.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 грудня 2003 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 червня 2004 р., позов ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” задоволено, а Спілці наукових та інженерних об’єднань України у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” є правонаступником Харківського Будинку науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань України та після отримання на свій баланс спірної будівлі ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” набуло права власності на неї.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р. залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих мотивів.
Ухвалою від 3 березня 2005 р. Верховним Судом України за касаційними скаргами Спілки наукових та інженерних об’єднань України та Харківської міської ради порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Комунальне підприємство “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Спілки наукових та інженерних об’єднань України, Харківської міської ради, ТОВ “Харківський Будинок науки і техніки” та Виконавчого комітету Харківської міської ради, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, спірна будівля була передана на баланс Харківському Будинку науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань УРСР згідно Рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 17 квітня 1990 р. за № 108-1, що підтверджується актом прийому-передачі від 26 квітня 1990 р.
Згідно з протоколом за № 16 від 19 листопада 1998 р. Спілка наукових та інженерних об’єднань України створила Харківський Будинок науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань України.
Згідно Статуту Спілки наукових та інженерних об’єднань України, зареєстрованого 6 березня 1991 р., вона є правонаступником Української республіканської організації Спілки наукових та інженерних об’єднань СРСР, в тому числі на майно й основні фонди.
Постановою правління Спілки наукових та інженерних об’єднань СРСР від 11 вересня 1991 р. за № 32-9/6 було передано Спілці наукових та інженерних об’єднань України право власності відносно споруд та майна, закріплених за організаціями Спілки наукових та інженерних об’єднань СРСР, розташованих на території України.
Судами не надано юридичної оцінки правомірності передачі права власності від Спілки наукових та інженерних об’єднань СРСР, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районної ради м. Харкова від 17 квітня 1990 р. за № 108-1 спірна будівля була передана на баланс Харківському Будинку науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань УРСР, що не свідчить про належність спірної будівлі до власності Спілки наукових та інженерних об’єднань СРСР.
Не можна погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що з моменту отримання спірної будівлі на свій баланс Харківський Будинок науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань УРСР став її власником.
Господарський суд Харківської області дійшов безпідставного висновку, з яким погодився Харківський апеляційний господарський суд, про те, що не можна вважати, що передача спірного майна була проведена безоплатно з тих підстав, що Харківським Будинком науки і техніки Спілки наукових та інженерних об’єднань УРСР було проведено реконструкцію будинку за власні кошти, а тому передача приміщення відбулась на підставі п.6 Положення “Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд”, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. за № 285.
Постановою КМУ від 5 листопада 1991 р. за № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” було затверджено перелік державного майна, яке передавалось до комунальної власності.
З матеріалів справи не вбачається, а судами не з’ясовано чи вибула спірна будівля з державної власності, враховуючи рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2002 р., яким було визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 14 листопада 2001 р. за № 2011 про включення спірної будівлі до об’єктів комунальної власності.
Указом Президента України від 19 лютого 1992 р. за № 56/94 “Про єдину систему органів приватизації” створені регіональні відділення ФДМ та представництва ФДМ в районах і містах, до яких перешли функції управління державним майном.
Отже, будь-які дії щодо розпорядження майном, яке знаходилось у державній власності могли бути вчинені з дозволу ФДМ, який не було залучено до участі у справі.
Вищий господарський суд на вказані обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи викладене постанова Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р., постанова Харківського апеляційного господарського суду від 9 червня 2004 р. та рішення господарського суду Харківської області від 30 грудня 2003 р. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді, судам слід всебічно та повно встановити всі обставини справи, зокрема у власності кого перебувала спірна будівля, порядок та правомірність її подальшої передачі, в разі необхідності вирішити питання про залучення до участі у справі ФДМ та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111¹⁷ – 111²⁰ ГПК, Верховний Суд України

Касаційні скарги задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2004 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 червня 2004 р. та рішення господарського суду Харківської області від 30 грудня 2003 р. - скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.