Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не можна визнати кредиторами боржника осіб, які заявляють вимоги на суми вартості належних їм акцій у статутному фонді боржника
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариста “Львівський м’ясокомбінат” (далі - “Львівський м’ясокомбінат”) на постанову Вищого господарського України від 6 вересня 2005 р. у справі за заявою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до закритого акціонерного товариства “Львівський м’ясокомбінат” (далі - “Львівський м’ясокомбінат”) про банкрутство,
У січні 2002 р. Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова звернулась до господарського суду Львівської області з заявою до ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11 січня 2002 р. порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28 березня 2002 року затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 1 серпня 2002 р. за клопотанням комітету кредиторів боржника введено процедуру санації та визначено інвестора.

Постановою господарського суду Львівської області від 24 червня 2004 р. за клопотанням комітету кредиторів боржника припинено процедуру санації ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалами господарського суду Львівської області від 4 та 8 квітня 2005 р., залишеними без змін постановою Львівського апеляційного господарського від 23 червня 2005 р., визнано кредиторами ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” фізичних осіб, - акціонерів боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 вересня 2005 р. постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 р. та ухвали господарського суду Львівської області від 4 та 8 квітня 2005 р. залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що у відповідності до ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заявлені вимоги фізичних осіб, які є членами трудового колективу боржника підлягають визнанню та включенню до реєстру кредиторських вимог.

Ухвалою від 29 грудня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат” порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 6 вересня 2005 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фізичні особи звертались до господарського суду з заявами про визнання їх кредиторами на суми вартості належних їм акцій у статутному фонді ЗАТ “Львівський м’ясокомбінат”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів). Грошовим зобов’язанням, як визначено в цій же статті Закону, є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 6 вересня 2005 р., постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 р. та ухвали господарського суду Львівської області від 4 та 8 квітня 2005 р. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111¹⁷ - 111²⁰ ГПК України, Судова палата,

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 6 вересня 2005 р. у справі №7/38-21/11, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 р. та ухвали господарського суду Львівської області від 4 та 8 квітня 2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.