Відмежовуючи умисне вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, слід враховувати спрямованість умислу винної особи. Питання про умисел небхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину, зокрема, способу, знарядь вчинення злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, причини припинення злочинних дій тощо

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області вироком від 16 вересня 2008 р. засудив Г. за ч. 1 ст. 115 КК на строк дев’ять років позбавлення волі.

Г. визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 20 квітня 2008 р., приблизно о 22 годині, під час сварки, з метою вбивства завдав удару ножем у живіт І., спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення товстої кишки, правої нирки, нижньої порожньої вени та черевного відділу аорти, що супроводжувалися сильною внутрішньочеревною кровотечею і геморагічним шоком, від яких він помер у лікарні.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 2 грудня 2008 р. вирок змінив: дії Г. перекваліфікував із ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК, згідно з якою йому призначив покарання на строк сім років позбавлення волі.

У решті вирок залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор зазначив, що апеляційний суд неправильно змінив вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК, і необґрунтовано пом’якшив йому покарання. У зв’язку з цим він порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і необ’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також вказав, що він завдав удару ножем потерпілому у стані сильного душевного хвилювання і просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, зазначені у поданні та скарзі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню, а скарга — частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій засудженого з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, апеляційний суд у своїй ухвалі послався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б спростовували показання Г. про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого.

Проте такий висновок апеляційного суду є передчасним і сумнівним.

Згідно з роз’ясненням, яке міститься у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про перекваліфікацію дій засудженого апеляційний суд належним чином не врахував того, що Г. застосував таке знаряддя злочину, як ніж, завдав ним потерпілому удар в живіт, який є життєво важливим органом, і внаслідок цього заподіяв останньому тілесні ушкодження, які зазначені у висновку судово-медичної експертизи і саме від яких через незначний час настала його смерть.

Виходячи із зазначеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно винести законне та обґрунтоване рішення.

Що ж стосується доводів у касаційній скарзі засудженого про неповноту і необ’єктивність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і про вчинення ним злочину у стані сильного душевного хвилювання, то, зазначила колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, вони можуть бути перевірені при новому апеляційному розгляді справи.

За таких обставин ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2008 р. щодо Г. скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.