Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України скасувала рішення судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій і направила справу до останнього на новий розгляд у зв’язку з порушенням усіма цими судами норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи

3 лютого 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргами заступника Генерального прокурора України, державного підприємства “Дніпро-Бузький морський торговельний порт” (далі – Порт) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” (далі – ТОВ “Нібулон”) до Порту про встановлення компетенції та зобов’язання вчинити дії, встановила:

ТОВ “Нібулон” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом, у якому просило: установити наявність у Порту компетенції щодо надання йому дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт для облаштування водних підходів та операційної акваторії до його перевантажувального терміналу в межах земельних ділянок по вул. Каботажний спуск, 1 у м. Миколаєві; визнати протиправною бездіяльність самого Порту і його капітана Коновальчука О.А., яка полягає в ненаданні цього дозволу; зобов’язати їх надати такий дозвіл та утриматися від створення будь-яких перешкод у проведенні зазначених робіт.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 5 липня 2007 р. відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення як відповідача капітана Порту Коновальчука О.А., а постановою від 1 серпня 2007 р. позов частково задовольнив: установив наявність у Порту компетенції щодо надання ТОВ “Нібулон” дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт для облаштування водних підходів та операційної акваторії до перевантажувального терміналу останнього, визнав протиправною бездіяльність Порту, яка полягала в ненаданні дозволу, зобов’язав його надати такий дозвіл та утриматися від створення позивачу будь-яких перешкод у проведенні зазначених робіт.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2007 р. рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 травня 2008 р. скасував ухвалу апеляційного суду і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

У поданих скаргах заявники, посилаючись на наявність підстави, установленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просять скасувати ухвалу касаційного суду і залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарги мають бути задоволені частково.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, установив наявність у Порту компетенції щодо надання дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт для облаштування водних підходів та операційної акваторії до перевантажувального терміналу ТОВ “Нібулон”, визнав протиправною бездіяльність відповідача і зобов’язав його надати позивачу відповідний дозвіл.

Висновки судів не можна визнати правильними з таких підстав.

Наявність чи відсутність компетенції у того або іншого органу, посадової особи встановлюється на підставі відповідних законів та підзаконних актів, а не рішення суду.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції не з’ясував із посиланням на відповідні норми закону правову природу вирішуваного спору, а також до компетенції якої посадової особи чи органу віднесено надання дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт.

Зокрема, суд, керуючись п. 11 ст. 88 Кодексу торговельного мореплавства України, пунктами 2.11, 3.9 Положення про капітана морського торговельного порту України, яке затверджене наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. № 573 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2000 р. за № 774/4995, дійшов висновку про те, що капітан порту має право видавати дозвіл на проведення в межах території та акваторії порту будівельних, гідротехнічних, інших робіт. Водночас він не притягнув до участі у справі капітана Порту Коновальчука О.А., хоча ТОВ “Нібулон” у заяві про уточнення позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність як самого Порту, так і його капітана.

Зобов’язавши Порт надати позивачу дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт, суд не обґрунтував у судовому рішенні з посиланням на відповідні норми закону та підзаконних актів, чи віднесено до компетенції Порту надання дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт; не встановив із підтвердженням відповідними доказами, чи знаходиться земельна ділянка, на якій передбачається провести зазначені роботи, в межах території та акваторії порту, а навігаційне обладнання – в зоні останніх; не притягнув до участі у справі Міністерство транспорту України, щоб з’ясувати його позицію щодо можливості надання згоди на проведення таких робіт.

Зобов’язавши Порт надати позивачу дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт для облаштування водних підходів та операційної акваторії, суд на порушення вимог ст. 17 і пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС вийшов за межі своєї компетенції та вирішив питання, яке до неї не віднесено.

Не є правомірним висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі, оскільки, відповідно п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС, вона є справою адміністративної юрисдикції.

У зв’язку з тим, що під час розгляду справи суди допустили порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного її вирішення, то ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241–243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скарги заступника Генерального прокурора України, Порту частково задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2008 р., ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 р., постанову Господарського суду Миколаївської області від 1 серпня 2007 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.