Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у господарських справах у касаційному порядку 2010 Справи зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавтсва про власність Постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2010 року (витяг)<br><i>Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ `Про приватизацію майна державних підприємств` дія цього Закону не поширюється, зокрема на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються</i>

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються


Постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2010 року (витяг)

У травні 2008 року Баришівським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна України заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-фінансовий дім «NAVIGATOR», треті особи – приватне підприємство «Племзавод Трубізький», відкрите акціонерне товариство «Коржівське», Коржівська сільська рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю гуртожитку площею 1361,2 м2 та витребування будівлі гуртожитку з незаконного володіння товариства на користь Фонду державного майна України (з врахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позову прокурор вказав, що ВАТ “Коржівське” створено на базі майна державного підприємства радгоспу-комбінату «Трубізький» на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 2 серпня 1996 року за № 7/70-ВП “Про перетворення радгоспу-комбінату “Трубізький” у ВАТ “Коржівське”.

При створенні товариства, гуртожиток до складу майна, що передавалось товариству у власність, не ввійшов, оскільки як об'єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”.

Одночасно прокурор вказав, що на підставі незаконного рішення Коржівської сільської ради № 167-28-ІV від 13 грудня 2005 року, Баришівське БТІ сформувало текст свідоцтва про право власності на гуртожиток на ім’я ВАТ “Коржівське”, яке було видано товариству Коржівською сільською радою.

В подальшому ВАТ “Коржівське”, шляхом укладання договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року здійснило продаж оспорюваного гуртожитку ПП “Племзавод Трубізький”. В свою чергу ПП “Племзавод Трубізький” здійснило продаж вказаної будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 2007 року ТОВ “ТФД “NAVIGATOR”, котре володіє даним об'єктом на даний час.

Таким чином, оспорюваний гуртожиток вибув з володіння власника цього майна - держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна у Київській області без його волі.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Київської області від 10 листопада 2009 року позов задоволено повністю, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю гуртожитку площею 1361,2 м2 , розташовану за адресою: пров. Шкільний 1, с. Коржі, Баришівського району Київської області, витребувано з незаконного володіння ТОВ «Торгово-фінансовий дім «NAVIGATOR» будівлю гуртожитку площею 1361,2 м2 , розташовану за адресою: пров. Шкільний 1, с. Коржі, Баришівського району Київської області на користь держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 березня 2010 року рішення господарського суду Київської області від 10 листопада 2009 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 серпня 2010 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 березня 2010 залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки апеляційного господарського суду про те, що спірний гуртожиток вибув з володіння радгоспу з волі власника підприємства - Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області та позивачем не доведено, що до та після приватизації радгоспу-комбінату «Трубізький» спірна будівля гуртожитку належала державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області на праві власності.

Генеральним прокурором України, Фондом державного майна України, в порядку ст. 11119 ГПК України, подані заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2010 року у справі № 3/039-08/5 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків як об’єктів державного житлового фонду.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявниками надано постанови Вищого господарського суду України від 20 березня 2007 року у справі № 01/13-92, від 21 лютого 2007 року у справі № 6/31-92, 3 липня 2008 року у справі № 1/27-2264, від 27 вересня 2006 року у справі № 14/211-ПН-05, від 14 травня 2009 року у справі № 13/308-08.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 4 жовтня 2010 року у справі № 3/039-08/5 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2010 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 14 жовтня 2010 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2010 року у справі № 3/039-08/5,

- витребувано матеріали справи,

- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків як об’єктів державного житлового фонду.

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР правовідносин з приватизації гуртожитків як об’єктів державного житлового фонду.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року справу призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяв Генерального прокурора України, Фонду державного майна України, Верховний Суд України вважає, що заяви не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: пров. Шкільний 1, с. Коржі, Баришівського району Київської області, збудований та введений в експлуатацію 30 жовтня 1974 року, що підтверджується рішенням виконкому Баришівської районної ради депутатів трудящих №286 від 2 листопада 1974 року «Про затвердження акту державної приймальної комісії від 30 жовтня 1974 року про здачу в експлуатацію гуртожитку на 90 місць в с. Коржі» (архівний витяг).

Станом на 1 травня 1995 року спірний гуртожиток перебував на балансі державного підприємства радгоспу-комбінату «Трубізький».

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5/91-ВП від 27 червня 1996 року затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу радгоспу - комбінату «Трубізький», відповідно до якого спірна будівля гуртожитку не була виключена з вартості майна цілісного майнового комплексу.

26 липня 1996 року наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 6/258-ВП затверджено план приватизації радгоспу - комбінату «Трубізький», яким визначено об’єкти соціального-побутового призначення та державного житлового фонду, які не підлягають приватизації. Гуртожиток не включено до цих об’єктів.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 7/70-ВП від 2 серпня 1996 року радгосп-комбінат «Трубізький» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Коржівське» до статутного фонду якого включено спірну будівлю гуртожитку.

Генеральним прокурором України, Фондом державного майна України на обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу УРСР у правовідносинах з приватизації гуртожитків як об’єктів державного житлового фонду надано постанови Вищого господарського суду України від 20 березня 2007 року у справі № 01/13-92, від 21 лютого 2007 року у справі № 6/31-92, 3 липня 2008 року у справі № 1/27-2264, від 27 вересня 2006 року у справі № 14/211-ПН-05, в яких касаційний суд вказав, що гуртожитки є об’єктами державного житлового фонду, які не підлягають приватизації та передаються у комунальну власність.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18 січня 1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об’єктів, що не підлягають приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. (ч.2 п.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.

Отже, на момент проведення приватизації радгоспу - комбінату «Трубізький» гуртожитки не відносилися до об’єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Враховуючи викладене, надані заявниками судові рішення не містять неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у зв’язку з чим в задоволенні заяв слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11124 — 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяв Генерального прокурора України, Фонду державного майна України відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.