Відповідно до положень частин 1 і 3 ст. 177 КПК України обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або в місці чи в якої-небудь особи.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи

За наслідками перевірки скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) Ш. з приводу неправомірного проведення обшуку на підприємстві старший помічник прокурора м. Чернігова постановою від 7 грудня 2006 р. в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та міліціонерів РМОП «Беркут» відмовив за відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ст. 365 КК.

На цю постанову прокурора в порядку, передбаченому ст. 236² КПК, Ш. подала до місцевого суду скаргу та доповнення до неї, в якій зазначила про незаконність постанови прокурора щодо відмови в порушенні справи, посилаючись на однобічність і неповноту перевірки вказаних нею обставин, порушення органами досудового слідства вимогст. 22 КПК та ненадання правової оцінки діям працівників правоохоронних органів, які проводили обшук на підприємстві.

Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 16 січня 2007 р. скаргу Ш. на постанову старшого помічника прокурора м. Чернігова від 7 грудня 2006 р. про відмову в порушенні справи залишив без задоволення.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 19 квітня 2007 р. постанову місцевого суду залишив без змін.

У клопотанні Ш. просила скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судових рішень, а матеріали справи направити на додаткову перевірку. Судові рішення вона вважала необґрунтованими, зазначаючи, що суд недостатньо перевірив усі доводи, зазначені в її скарзі та матеріалах, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи.

У поданні п’яти суддів Верховного Суду України було порушено питання про внесення клопотання Ш. на судовий розгляд та зазначені підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені у клопотанні, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що клопотання Ш. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні справи у порядку, передбаченому ст. 236² КПК, суддя перевіряє оскаржувану постанову на предмет її законності і обґрунтованості та, залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, прий­має відповідне мотивоване рішення.

На обґрунтування рішення про залишення без задоволення скарги Ш. на постанову старшого помічника прокурора м. Чернігова від 7 грудня 2006 р. про відмову в порушенні справи, суд послався на те, що оскаржувану постанову винесено на підставі зібраних матеріалів перевірки, під час якої досліджувались усі викладені скаржником обставини.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до положень частин 1 і 3 ст. 177 КПК обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або в місці чи в якої-небудь особи.

Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи.

Як убачається з матеріалів справи, 22 листопада 2006 р. до прокуратури м. Чернігова зі скаргою в порядку ст. 97 КПК звернулась директор ТОВ Ш. про притягнення до відповідальності слідчого Р. та інших працівників правоохоронних органів, які брали участь у проведенні 14 листопада 2006 р. обшуку на підприємстві. У скарзі вона зазначила, що під час обшуку було вилучено предмети, які не мали значення для справи, а саме — важливі особисті документи працівників, обладнання та системний блок комп’ютера, що належали підприємству та без яких його робота була неможлива.

21 червня 2006 р. слідчим СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 186 КК за фактом відкритого викрадення золотого ланцюжка, який належав Д.О., та гаманця і грошових коштів, що належали Д.Г.

У ході розслідування цієї справи старший слідчий СВ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області виніс постанову від 11 серпня 2006 р. про проведення обшуку приміщень та прилеглої території ТОВ, у якій зазначалось, що під час проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів була отримана оперативна інформація, що викрадене майно родини Д. може зберігатись у приміщеннях цього ТОВ.

Із матеріалів протоколу обшуку від 14 листопада 2006 р. відомо, що в ході обшуку в приміщенні ТОВ було вилучено предмети і документи, які не мали відношення до порушеної справи за фактом відкритого викрадення майна Д.О. і Д.Г., зокрема, трудові книжки, паспорти, особові медичні картки, військовий квиток, що належали працівникам підприємства, особисті документи С., системний блок комп’ютера тощо, а самих викрадених речей знайдено не було.

Наведені обставини та доводи, зазначені у скарзі Ш., про те, що обшук у приміщенні ТОВ проводився з порушенням вимог статей 177, 188 КПК, оскільки у постанові слідчого про проведення обшуку не було вказано достатніх даних, які б давали підставу вважати, що викрадені речі Д.О. і Д.Г. знаходяться саме в приміщенні ТОВ, та про порушення внаслідок дій службових осіб органів внутрішніх справ конституційних прав працівників і нормальної роботи ТОВ, суд належно не перевірив та оцінки їм не надав.

Суд не звернув уваги й на те, що в ході прокурорської перевірки за скаргою Ш. не опитали самого скаржника, інших осіб підприємства, які були присутні при проведенні обшуку, а також понятих.

Крім того, згідно з даними протоколу обшуку та поясненнями слідчого Р. до проведення обшуку були залучені працівники спеціальних підрозділів ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та міліціонери РМОП «Беркут». Проте у справі відсутні матеріали про те, на підставі яких процесуальних документів чи нормативно-правових актів були залучені до проведення обшуку ці працівники, в якій кількості та згідно з якими нормами закону виконання такого завдання належить до їх компетенції.

Зазначені порушення закону ставлять під сумнів законність проведення обшуку в приміщенні ТОВ і дають підстави вважати, що наведені у постанові прокурора про відмову в порушенні справи висновки не відповідають дійсним обставинам і у них немає відповіді на доводи скаржника.

Отже, залишаючи без задоволення скаргу Ш., суд неповною мірою перевірив дані, на підставі яких прокурор дійшов висновку про відсутність у діях працівників міліції ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та міліціонерів РМОП «Беркут» складу злочину, передбаченого ст. 365 КК, та не навів конкретних фактів чи обставин, які б спростовували доводи скаржника про проведення працівниками міліції незаконного обшуку та незаконного вилучення речей, що не мали жодного відношення до розслідуваної органами слідства справи.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції та залишив постанову місцевого суду без змін.

Недотримання вимог кримінально-проце­суального закону органами досудового слідства під час проведення обшуку істотно вплинуло на правильність постановлених судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій та на порушення конституційних прав громадян.

Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 400⁴ КПК в редакції Закону від 21 червня 2001 р. № 2533-III «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» із змінами, внесеними згідно із Законом від 11 лютого 2010 р. № 1876-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав перегляду судових рішень», яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» зазначила, що постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судових рішень, а матеріали справи за скаргою Ш. направити на новий судовий розгляд.

У зв’язку з зазначеним постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2007 р. скасовано, а матеріали справи за скаргою Ш. направлено на новий судовий розгляд.