Згідно з вимогами ст. 358 КПК засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов’язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції порушується питання про погіршення їхнього становища

Ватутінський міський суд Черкаської області вироком від 18 липня 2007 р. засудив Т., раніше засудженого за ч. 1 ст. 164 КК до одного року обмеження волі та звільненого на підставі ст. 75 цього Кодексу, за ст. 297 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Апеляційний суд Черкаської області скасував зазначений вирок у частині призначеного покарання і 25 вересня 2007 р. постановив свій вирок, яким засудив Т. за ст. 297 КК до одного року обмеження волі та на підставі ст. 71 цього Кодексу за сукупністю вироків визначив йому остаточне покарання у виді одного року двох місяців обмеження волі. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком суду першої інстанції Т. визнано винним у тому, що він на початку лютого 2007 р. таємно викрав з могили міського кладовища деталі огорожі, заподіявши потерпілому К. шкоду на суму 126 грн.

19 лютого того ж року він повторно вчинив крадіжку частини огорожі з могили зазначеного кладовища, заподіявши потерпілій С. шкоду на суму 21 грн.

У касаційному поданні прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, порушив питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Він послався на те, що цей вирок постановлено з порушенням чинного законодавства, оскільки справу, в якій порушувалося питання про погіршення становища засудженого, в апеляційному порядку незаконно розглянуто без участі останнього.

Перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 358 КПК, якщо в апеляції порушується питання про погіршення становища засудженого, він підлягає обов’язковому виклику в апеляційний суд. Виклик цієї особи здійснює суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 354 КПК. Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», розгляд справи в апеляційному порядку за відсутності засудженого в такому випадку не допускається, а в разі неявки цієї особи в судове засідання судовий розгляд справи має бути відкладений із ужиттям заходів, передбачених статтями 288, 289 та ч. 6 ст. 47 КПК.

Цих вимог закону апеляційний суд не дотримав: розглянув справу без участі Т., постановив свій вирок та призначив більш суворе покарання, ніж призначене вироком міського суду, тобто погіршив становище засудженого.

Таким чином, апеляційний суд розглянув в апеляційному порядку справу щодо Т. з порушенням чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2007 р. щодо Т. скасувала і направила справу на новий апеляційний розгляд.